День пам’яті святителя Єпіфанія Кіпрського

12/25 травня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Єпіфанія Кіпрського.

Святий Єпіфаній народився в Фінікії в єврейській сім’ї та здобув гарну освіту.

Якось він побачив, як один монах, на ім’я Лукіан, віддав убогому свій одяг. Вражений таким милосердям Святий попросив Лукіана наставити його в християнській вірі.

Потім він прийняв Святе Хрещення і почав подвизатися в монастирі, який влаштував Лукіан. Духовним керівником Єпіфанія став досвідчений монах Іларіон, який вчив його читати та писати грецькі книги, а головне – подвижницького боговгідного життя.

Господь освятив Свого угодника даром звершення чудес. Однак святий Єпіфаній уникав людської слави, тому покинув монастир і поселився в пустелі Спанідріон. Там він потрапив до рук розбійників, які три місяці не відпускали його на волю.

Під час перебування в полоні Єпіфаній навернув до істинної віри одного зі злочинців. Той злочинець не захотів розлучитися зі Святим і прийшов разом із ним у монастир і прийняв Святе Хрещення з іменем Іоанн. Він був вірним учнем Єпіфанія та записував його життя та чудеса.

Оскільки повсюди ширилася звістка про праведність угодника Божого, він із Іоанном знову вирушив у пустелю. Туди до нього приходили учні, так і виник новий монастир.

З часом Єпіфаній та Іоанн побували в Єрусалимі й поклонилися Святим місцям. Звідти подвижники повернулися в свою обитель.

Коли архіпастир в Лікії відійшов до Господа, його жителі захотіли бачити на святительському престолі міста Єпіфанія.

Прозорливий Єпіфаній прозрів це і вирушив у Пафійську пустелю до преподобного Іларіона, який раніше був його духовним наставником.

Після двомісячного спільного перебування в молитві Іларіон направив подвижника в Саламін (древнє місто на Кіпрі). Саме туди зібралися єпископи, щоб обрати нового архіпастиря замість померлого.

Найстарший із них, єпископ Паппій, удостоївся Божественного одкровення. Йому було відкрито, що потрібно обрати на єпископський престол монаха Єпіфанія, що прибув у Саламін. Святого розшукали та звели на святительську кафедру (близько 367 р.).

Угодник Божий був ревним поборником істинної віри, звершував справи милосердя та вирізнявся простотою вдачі. Деякі клірики заздрили йому та зводили на нього наклепи.

Через чистоту свого життя єпископ Єпіфаній удостоївся дару бачити під час Літургії сходження Святого Духа на Святі Дари. Якось цього видіння не було. Тоді Святитель покликав до себе одного клірика, назвав його сином і тихо сказав йому вийти, бо він цього дня був негідний знаходитися під часи звершення Таїнства.

Коли захворів і помер учень Єпіфанія Іоанн, описувати життя Святого почав інший учень на ім’я Полувій, що згодом став єпископом Рінокірським.

Святитель Єпіфаній був сучасником святого Іоанна Златоустого, патріарха Константинопольського, проти якого замишляли зле імператриця Євдоксія та Олександрійський патріарх Феофіл.

Останні викликали єпископа Єпіфанія в Константинополь для участі в соборі, який скликали для того, щоб засудити святителя Іоанна. Однак святий Єпіфаній не взяв участі в беззаконному зборищі й залишив Константинополь.

На зворотному шляху угодник Божий відчув наближення кончини. Він востаннє звернувся зі словом повчання до своїх учнів і через два дні відійшов до Господа.

Мешканці Саламіна зі сльозами зустріли чесне тіло Святого, і 12 травня 403 року його поховали в зведеному Святителем храмі.

Єпископу Єпіфанію належать твори «Панарій» і «Анкорат», в яких він спростовує аріанську та інші єресі. У інших творах Святого міститься багато цінних церковно-історичних відомостей та вказівок на грецькі переклади Біблії.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну й англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)