День пам’яті преподобного Серапіона Сіндоніта

14/27 травня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Серапіона Сіндоніта.

Преподобний Серапіон, прозваний Сіндонітом, народився у Єгипті. У юному віці він зрікся світу й віддався чернечим подвигам.

Прізвисько Сіндоніт Святий отримав через плащ (сіндон – грубий лляний одяг), яким прикривав свою наготу. Крім того вбрання та невеликого Євангелія в Серапіона не було ніякого майна. Не мав Преподобний навіть келії. Він переходив із місця на місце й ночував там, де його заставала ніч. Ніколи угодник Божий не входив у будинок, щоб відпочити в ньому чи поспати на ліжку. Він проводив ангельське життя, і багато хто називав його безпристрасним.

Бувало люди бачили, як Старець сидить при дорозі та плаче. Коли в нього запитували про причину його сліз, Святий відповідав, що Господар доручив йому Своє багатство, але він загубив його, і тепер Господар хоче його покарати.

Кажучи, Господар, Серапіон мав на увазі Господа, а під багатством – свою душу, створену за образом Божим та викуплену кров’ю Христовою.

Ті, хто чув відповідь старця, думали, що він говорить про золото, давали йому їжу й говорили не тужити, бо Господь може повернути йому загублене багатство. На такі слова Святий відповідав: «Амінь! Амінь!»

В Олександрії Серапіон побачив нагого бідняка, що замерзав від холоду. Він помислив, що буде винним у смерті вбогого, якщо той замерзне, і віддав йому свій єдиний одяг.

Залишилося в Святого тільки Євангеліє, з яким він ніколи не розлучався. Тримаючи його на грудях, Серапіон сів нагий поблизу того місця, де віддав своє вбрання. Сталося так, що повз проходив знайомий Святого, який запитав у нього, хто відкрив його наготу. У відповідь Старець вказав на Євангеліє.

Після того Преподобний зустрів чоловіка, якого мали посадити до в’язниці за борг. Тоді він продав своє Євангеліє та погасив заборговану суму. Потім Святий прийшов у халупу, де іноді перебував, і його учень запитав у нього про одяг та Євангеліє.

Щодо одягу Серапіон відповів, що послав його туди, де замість нього вони знайдуть значно краще. Про Євангеліє угодник Божий сказав, що вчинив за його порадою, бо воно щодня говорило йому: «Продай майно твоє, і віддай бідним».

Згодом один знайомий дав Серапіону старий плащ.

Якось Преподобний прийшов у Афіни. Там йому ніхто нічого не подав, і він три дні пробув без їжі. На четвертий день Серапіон дуже злогоднів. Тоді він став на узвишші й почав кричати: «Мужі афінські, допоможіть мені!»

Філософи та начальники міста запитали в Серапіона, звідки він прибув і яке в нього горе. Святий повідомив, що він єгиптянин, і коли вийшов зі своєї батьківщини, то потрапив одразу в три борги: залишилося в нього два позикодавці, яким не було що взяти з нього; третій же позикодавець не дає спокою йому й тепер, мучить його і вимагає погашення боргу.

Філософи запитали в Старця, хто його позикодавці та хто катує його. Святий відповів, що з юного віку його бентежили три пристрасті: плотська хіть, сріблолюбство та обжерливість. Від двох перших він вже звільнився, але третя не залишає його та вимагає собі звичного боргу, бо він уже четвертий день нічого не їсть.

Декотрі філософи подумали, що Старець обманює. Вони пожертвували йому золоту монету й вирішили простежити, що Серапіон буде робити.

Святий поклав монету перед торговцями хлібом, взяв хлібину та залишив місто. Філософи переконалися, що старець дійсно доброчесний муж. Вони забрали в торговців золото та погасили їм вартість хлібини, яку взяв Преподобний.

Під час перебування в Лакедемонії (північно-східна область Пелопоннеса) угодник Божий дізнався, що один із градоначальників, який жив доброчесно, тримався єресі маніхеїв.

Щоб навернути заблудлого чоловіка на шлях спасіння, Святий продався йому в раби. Через два роки градоначальник разом із сім’єю навернувся до Православ’я. Тоді Святий повернув отримані за себе гроші й почав знову подорожувати.

Ще в юному віці Преподобний продав себе одному греку скомороху та знаходився в нього, допоки не навернув його та його близьких до істинної віри.

Новонавернені просили Святого залишитися разом із ними, але він віддав їм отримані від них гроші, та вирушив у дорогу.

Якось Серапіон сів у Олександрії на корабель і відплив до Риму. Корабельники бачили, що Старець бідно одягнений, але подумали, що у нього є гроші, щоб заплатити за перевезення.

Коли всі приймали їжу, Святий нічого не їв. Спочатку моряки вирішили, що він постить, а через декілька днів запитали, чому він не їсть.

Преподобний відповів, що йому немає що їсти. Потім стало відомо, що Святий не заплатив за проїзд, і корабельники обурилися. Вони запитали в Серапіона, що він буде їсти і як із ними розрахується.

У відповідь Святий сказав, щоб вони відвезли його назад, якщо не хочуть везти з собою. Преподобному відповіли, що навіть за 100 золотих монет не повернули б заради нього одного. Так Старець залишився на кораблі й отримував їжу Христа ради.

У Римі Святий відвідував домівки благочестивих людей і розмовляв із ними, щоб отримати духовну користь.

Так він збирав духовне багатство, щоб придбати собі блага небесні, яких і удостоївся. Кончина Серапіона настала в V сторіччі.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну й англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)