День пам’яті мученика Василіска

22 травня/4 червня Православна Церква вшановує пам’ять святого мученика Василіска.

Святий Василіск, племінник великомученика Феодора Тірона, прийняв численні муки за Христа разом зі святими мучениками Євтропієм та Клеоніком, після чого Євтропія та Клеоніка розіп’яли, а Василіска ув’язнили.

Під час свого перебування в темниці Василіск молив Господа, щоб Він сподобив і його отримати мученицький вінець і не бути відділеним від святих, з якими він терпів страждання.

Тоді Василіску в сонному видінні з’явився Христос і повелів піти проститися зі своїми близькими, а потім безстрашно прийняти мученицьку кончину.

Після того видіння Мученик впросив головного сторожа темниці відпустити його у супроводі воїнів на чотири дні з темниці. Він хотів піти в Куміальське поселення і проститися з матір’ю, братами та родичами.

Коли Святий зустрівся зі своїми близькими, то багато повчав їх, а потім попрощався з ними.

У той час в Амасію прибув новий правитель Агриппа. Він почув про Василіска і наказав привести його до себе. Темничний сторож розповів, що відпустив в’язня в супроводі воїнів у його рідне поселення й зможе привести його тільки через декілька днів.

Ця звістка дуже розлютила правителя, і він послав разом зі сторожем магістріана (свого помічника) та воїнів, щоб вони схопили Мученика й доправили в місто Комани, куди він сам прямував.

Магістріан приготував для Василіска важкі ланцюги та мідні чоботи з набитими всередину гострими цвяхами. Він схопив Мученика, що вже виходив зі свого дому, і у тих чоботах та ланцюгах повів у Комани.

Святого тривалий час супроводжували його близькі й не хотіли з ним розлучатися. Тоді за наказом магістріана воїни побили їх і ледве змогли відігнати від Василіска. Святий же з Божою допомогою терпляче переносив страждання й обагряв шлях своєю кров’ю.

Коли подорожні прибули в поселення Дакозарію, магістріан із воїнами увійшов відпочити до вдови Трояни, яка приготувала для них трапезу. Мученика прив’язали до сухого дуба під палючими променями сонця.

Невдовзі Святого оточила велика кількість народу, що зі співчуттям дивився на нього. Тоді Василіск помолився Богу, щоб Він показав Свою дивну милість і явив Свої чудеса.

Одразу після молитви Мученика стався землетрус і почувся Голос із Небес, який сказав Святому: «Не бійся, Я з тобою!» Потім із Василіска спали ланцюги, а мідні чоботи розтопилися, як віск. Дуб же, до якого був прив’язаний Святий, зазеленів і покрив його тінню, а на місці, де земля обагрилася кров’ю Василіска, з’явилося джерело води.

Мученик прославив Бога і зцілив у тому поселенні багато хворих і біснуватих. Через ті дивні чудеса увірувала в Христа вдова Трояна разом зі своїм сином та безліч народу. Магістріан же та воїни були вражені усім, що сталося, і розкаялися за свої злі вчинки, які спричинили Святому.

Під час подальшого шляху магістріан пропонував Василіску їжу та подорож на віслюку, однак той відмовився від них. Поблизу Коман Святому знову з’явився Господь і зміцнив його до звершення подвигу.

У Команах магістріан розповів правителю Агриппі про чудеса, які сталися зі Святим в дорозі. Однак Агриппа приписав усе чаклунству християн і наказав привести Василіска до себе в храм Аполлона.

Коли Мученик повстав перед правителем, то останній почав схиляти його до ідольського жертвоприношення.

Василіск на те відповів, що постійно приносить своєму Богу жертву хвали. Після чого він помолився Господу, й ідол Аполлона впав та розсипався. Потім по молитві Святого впав із Неба вогонь і спалив язичницький храм.

Невдовзі після цього розлючений правитель наказав обезголовити Василіска, а тіло його втопити.

Для страти Святого повели на місце, що називалося Діоскорія, де він і прийняв мученицьку кончину. Тоді достойні люди бачили, як безліч святих Ангелів підносили душу Мученика на Небо, а Господь Іісус Христос кликав Святого в Своє Царство з небесної висоти.

Тіло Василіска викупили в ката за тридцять срібних монет і поховали на розораному полі. Наступного ж дня над могилою Святого проросло, зацвіло та дало плоди посіяне там насіння, а поблизу витекло джерело цілющої води. Від тієї води по молитвах Мученика хворі отримують зцілення.

Правитель Агриппа після смерті Василіска став біснуватим. Щоб звільнитися від такої напасті, він почав розшукувати могилу Святого. Тоді йому нагадали, що він сам наказав втопити тіло Мученика.

З надією отримати чудесну допомогу Агриппа вирушив на місце страти Василіка. Там він знайшов декілька крапель його крові, зібрав їх разом із пилом і зав’язав у свій пояс. Одразу ж після цього він дійсно звільнився від нечистого духа й увірував в Істинного Бога.

Згодом мешканець Коман Марін побудував храм на честь Василіска, куди й переніс його чесні мощі.

Абхазія. Храм св. мч. Василіска в Команах