Пам’ять святителя Інокентія Херсонського і Таврійського

25 травня/7 червня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Інокентія,
архієпископа Херсонського і Таврійського.

Святий Інокентій, в миру Іван Олексійович Борисов, народився в 1800 році в місті Єльці Орловської губернії. Його батько – священник – вирізнявся простотою та добрим життям. Матір Святителя Акіліна не знала грамоти, але була розумною та набожною. Основою її життя були хрест і молитва. Свою сім’ю вона лікувала єлеєм від чудотворних ікон, проскурами, ладаном та іншими священними предметами. Крім того Акіліна використовувала трави.

Вдома Іван навчився писати, вивчив Часослов та Псалтир. У 1819 році він закінчив семінарію й розпочав навчання в Київській духовній академії. Юнак так старанно навчався, що бувало присвячував навчанню усі ночі. Багато часу Іван приділяв складанню та опрацюванню проповідей.

У 1823 році Святий закінчив академію і став інспектором та професором церковної історії в Санкт-Петербурзькій духовній семінарії. Через декілька місяців після того Івана Борисова призначили ректором Санкт-Петербурзького духовного училища. Тоді ж він прийняв чернечий постриг і був хіротонісаний в ієромонаха.

У 1824 році Святий почав працювати в Санкт-Петербурзькій духовній академії, а в 1836 році удостоївся сану архімандрита.

Інокентій цікавився природничими науками й вважав, що знання цих наук якнайкраще слугує богослов’ю. У середовищі науковців він усталював добрі стосунки.

Протягом 9 років Святий обіймав посаду ректора та керував духовною академією. Він ставився до студентів ласкаво й особливо піклувався про тих, кого спіткало нещастя.

Святий був наділений проповідницьким талантом, за що його згодом почали називати «Руським Златоустим». Поряд із проповідями Інокентій писав наукові твори та займався перекладами.

Для Святого природа була другою Біблією, яка говорить про велич Творця. Такий погляд на природу він висвітлював у своїх проповідях.

За літературні досягнення святителя Інокентія прийняли до членства в Імператорську Академію Наук та різні наукові товариства. Проповіді угодника Божого перекладали іншими мовами.

У 1836 році архімандрит Інокентія посвятили в єпископа Чигиринського, і в 1840 році він почав керувати Вологодською єпархією. А наприкінці того ж року його перевели в Харківську єпархію, де він служив близько семи років.

У ті часи він відновив Ахтирську та Святогірську чоловічі обителі, відкрив Нікольський жіночий монастир.
У 1845 році святитель Інокентій удостоївся сану архієпископа, а через три роки зійшов на Херсоно-Таврійську архієрейську кафедру. На православних цієї єпархії постійно негативно впливали татари, євреї, німецькі колоністи.

Святитель Божий опікувався відновленням християнських пам’яток, які знищили татари. Так, на руїнах древнього міста Херсонеса (Корсуня), де охрестився рівноапостольний князь Володимир Великий, поблизу залишків соборного храму була споруджена церква на честь рівноапостольної княгині Ольги з приміщенням для монахів. Також був відновлений храм у Інкерманській скелі й там же влаштований невеликий скит.

Коли святий Інокентій подорожував Кримом, то заради молитви усамітнювався на вершинах гір, де колись подвизалися древні подвижники.

Під час Кримської війни (1853 – 1856 рр.) архієпископ Інокентій обходив війська й підбадьорював воїнів. Поранених він утішав у лазаретах, де лютував згубний тиф.

У 1855 році Святитель став членом Святійшого Синоду.

Посиленні труди та тривоги похитнули здоров’я архіпастиря, і 25 травня 1857 року він відійшов до Господа.
У 1997 році Руською Православною Церквою святитель Інокентій був прославлений у сонмі святих.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну й англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)