Важливість свята Вознесіння для наших віри та надії

Чому свято Вознесіння Господнього таке важливе для нашої віри та надії? Бо Христос возноситься на небо, щоб приготувати нам місце на небесах.

Небо у Священному Писанні означає як фізичне небо, яке ми бачимо над нашими головами, з якого падає дощ або сніг, так і небо духовне – місце перебування Бога, ангелів і святих.

Це подвійне вживання пов’язане з тим, що біблійні герої (і багато поколінь вірних після них) бачили в фізичному світі ікону світу духовного: небо над головою, з хмарами вдень і зірками вночі, нагадувало про всюдиприсутність Божу. Тому абсолютно природно, що Господь возноситься – а не просто віддаляється. Його приховує з виду хмара – біблійний символ присутності Божої.

На небі духовному перебувають ангели, й звідти вони відвідують землю¹(див., напр.: Лк. 2:15). На небі перебувають спасенні душі ²(див., напр.: Одкр. 18:20). Але найголовніше – на небі перебуває Бог. Він є «Отець, що на небі», як нам заповідано молитися.

Нерідко в Святому Писанні слово «Небо» служить заміною для слова «Бог» – бо люди побоювалися вимовити ім’я Боже марно.

Небо – це вимір реальності, в якому присутність Божа явна; туди вирушають душі благочестивих християн після смерті. Як каже апостол: «Отже, ми завжди маємо сміливість: і, як знаємо, що, поки живемо в тілі, ми відсторонені від Господа, – бо ми ходимо вірою, а не видінням, – сміливість же маємо та бажаємо краще вийти з тіла й оселитися в Господа» ³(2 Кор. 5:6-8.

Тут, на землі, ми «відсторонені від Господа» – у тому сенсі, що Його буття для нас є предметом віри, а не очевидності. Тут ми можемо сумувати чи відчувати сумніви.

Але наші випробування закінчаться, коли, перемістившись на небо, ми опинимося в Його безперечній і явній присутності. Як ще каже апостол: «Маю бажання визволитися та бути з Христом, бо це незрівнянно краще» ⁴(Флп. 1:23).

Це перебування у світлі обличчя Божого є для спасенних джерелом нескінченної радості та розради. Їх ще чекає загальне воскресіння – але вони вже вдома, вони прибули на місце.

Святе Писання каже про те, що Христос увійшов на небеса «предтечею за нас» ⁵(Євр. 6:20) і що Він став нашим Заступником⁶(див.: 1Інн. 2:1; Рим. 8:34; Євр. 7:25, 8:6, 9:15, 12:24). Христос зійшов на небеса заради нас, щоб прокласти нам шлях. Як і всі Свої діяння, Христос звершує це «для нас, людей, і для нашого спасіння».

Чому клопотання Господа Іісуса потрібне? Ми не можемо увійти на небеса, з’явитися перед обличчя всесвятого Бога, бо ми – грішники.

Пророк Ісая – моральна й благочестива людина – відчуває жах і сильно тужить, коли він повстає перед Богом:

«У рік смерти царя Озії бачив я Господа, Який сидить на престолі високому і величному, і краї риз Його наповнювали весь храм. Навколо Нього стояли серафими; у кожного з них по шість крил: двома закривав кожен лице своє, і двома закривав ноги свої, і двома літав. І взивали вони один до одного і говорили: Святий, Святий, Святий Господь Саваоф! уся земля повна слави Його! І похитнулися верхи врат від голосу тих, що викликували, і дім наповнився курінням. І сказав я: горе мені! загинув я! бо я людина з нечистими вустами, і живу серед народу також з нечистими вустами, – і очі мої бачили Царя, Господа Саваофа. Тоді прилетів до мене один із серафимів, і в руці у нього розпалене вугілля, яке він узяв кліщами з жертовника, і торкнувся вуст моїх і сказав: ось, це торкнулося вуст твоїх, і беззаконня твоє вилучене від тебе, і гріх твій очищений» ⁷(Іс. 6:1-7).

Це пророцтво говорить про Євхаристію – прообразом якої є розпалене вугілля з жертовника – але воно ще раз звертає увагу на нашу головну біду – гріх.

Як ми можемо увійти на небеса, до Бога? І слово Боже свідчить: через Іісуса Христа, нашого Заступника. Він, як каже Писання, «звершивши Собою очищення гріхів наших, сів праворуч престолу величі на висоті» ⁸(Євр. 1:3).

Ми не можемо спокутувати наші гріхи – але вони викуплені Його жертвою. Ми, бідні грішники, не можемо бути прийнятими на небесах заради нашої праведності – але «ми маємо заступника перед Отцем, Іісуса Христа, Праведника» ⁹(1Інн. 2:1).. Люди часто просять про милість «заради Христа» – і милість у Бога чекає нас теж «заради Христа».

Люди часто просять про милість «заради Христа» – і милість у Бога чекає нас теж «заради Христа».

Ми стаємо причетними до цих благ, коли перебуваємо в союзі з Христом, «в Христі», як каже Писання, через істинну віру – яка проявляється в Хрещенні, Євхаристії та збереженні заповідей.

Тоді – якщо ми зберігаємо нашу єдність із Церквою Христовою – Христос також і наш Заступник, і ми теж перебуваємо в добрій надії увійти на небеса заради Його праведності. Як каже святий Іоанн Златоуст: «Тому, якщо Дух клопоче зітханнями невимовними, якщо Христос помер і клопоче за нас, якщо Отець не пощадив заради тебе Сина Свого, обрав тебе та виправдав, то чого ти боїшся, чого тремтиш, користуючись такою любов’ю й таким піклуванням?»

Тому, коли ми святкуємо Вознесіння Господнє, ми святкуємо нашу тверду надію, що й ми будемо прийняті на небесах. Як каже святий апостол Павло: «Той, Який Сина Свого не пощадив, а видав Його за всіх нас, як із Ним не дарує й нам всього? Хто буде звинувачувати обраних Божих? Бог виправдовує їх. Хто осуджує? Христос Іісус помер, але й воскрес: Він і праворуч Бога, Він і піклується за нас» ¹⁰(Рим. 8:32-34).

Сергій Худієв

(Ви можете також відвідати російськомовну й англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)