День пам’яті Іоанна Нового, Сочавського

2/15 червня Православна Церква вшановує пам’ять великомученика Іоанна Нового Сочавського.

Святий Іоанн народився та жив у місті Трапезунді, розташованому на березі моря. Він жив доброчесно в пості та молитвах, звершував справи милосердя.

Іоанн займався торгівлею й часто подорожував у торгових справах. Якось йому довелося плисти кораблем, начальником якого був жорстокий чоловік із західної Європи, що не дотримувався східного віросповідання.

Часто під час плавання власник корабля починав зі Святим суперечки щодо віри, в яких завжди перемагав мудрий та освічений Іоанн.

Тоді немилосердний корабельник, навчений дияволом, почав замишляти зло проти Святого. Коли мандрівники пристали до берега біля Белграда Босфорського, він пішов до градоначальника того міста, що був язичником, і повідомив, що на його кораблі є чоловік знатного походження, який хоче зректися Христа та прийняти їхню віру.

Градоначальник повірив словам корабельника, зрадів і наказав із пошаною привести Іоанна до себе.

Коли Іоанн постав перед правителем, то останній повідомив йому, що чув про його любов до їхньої віри. Після того градоначальник наказав Святому зганьбити християнські передання та закони й привселюдно принести жертви небесним світилам.

На це Іоанн відповів, що не висловлював бажання зректися Христа і що через градоначальника з ним говорить сатана, який змушує його відступити від Істинного Бога – Творця всесвіту. Потім Іоанн сказав, що самому правителю слід відігнати від своєї душі темряву нечестя та прийняти Святе Хрещення.

Коли Святий твердо оголосив про свою християнську віру та відмовився від поклоніння сонцю, вогню й зіркам, розгніваний градоначальник наказав оголити його, розтягнути на землі та нещадно бити дрючкуватими палицями.

Мученика били з такою жорстокістю, що його плоть шматками разом із палицями піднімалася вгору, а земля обагрялася кров’ю.

У той час Іоанн дякував Богу, за те, що сподобився своєю кров’ю омитися від гріхів, які скоїв після прийняття Хрещення. Слуги правителя били страстотерпця до того часу, допоки він зовсім не замовк, а потім зв’язали його двома ланцюгами та відтягли до в’язниці.

Наступного ранку Святий повстав перед градоначальником зі світлим та радісним лицем. Тоді правитель почав знову схиляти його до ідолопоклонства. Він обіцяв допомогу досвідчених індійських і перських лікарів, водночас градоначальник погрожував святому ще більшими муками, якщо той не зречеться християнства.

На слова правителя Іоанн відповів, що зовсім не турбується про свою плоть, бо наскільки тліє зовнішня людина, настільки внутрішня оновлюється. Турбується ж він тільки про те, щоб до кінця перетерпіти муки та спастися.

Після такої відповіді Мученика градоначальник заричав, як звір, і наказав ще більш жорстоко бити Святого. Від того катування навіть нутрощі Іоанна були зранені. Присутній народ почав докоряти мучителю за жорстокість.

Тоді за наказом правителя Святого прив’язали за ноги до хвоста дикого коня, якого один із воїнів гнав по місту. Коли мученик досягнув іудейських осель, то жорстокі іудеї почали кидати в Святого речами, які тримали в руках, а один із них схопив меч та відсік страждальцю голову.

Чесне тіло Мученика кинули на місці вбивства, й християни не наважувалися його забрати. Вночі ж над тілом Святого бачили вогненний стовп, безліч лампад і трьох світлосяйних мужів, які звершували кадіння та співали священні пісні.

Один із іудеїв побачив це чудесне з’явлення і вирішив, що прийшли християнські священники, щоб поховати Святого. Тоді він пішов на те місце з луком та стрілами й націлився стріляти в світлосяйного мужа.

У той час лук і стріла пристали до його рук, і він не міг від них звільнитися. Так той іудей і простояв до ранку та звільнився від вимушеного полону тільки після того, як детально розповів про чудо, яке бачив.

Коли градоначальник дізнався про те, то наказав християнам поховати тіло Іоанна. Вони ж взяли чесне тіло Святого й поховали біля своєї церкви.

Невдовзі злісний власник корабля розкаявся у своєму вчинку та захотів забрати тіло Мченика й віднести до себе на батьківщину. Він разом зі своїми товаришами вночі прийшов до гробу Святого й вже встиг його відкопати. Однак у той час разом із благочестивими людьми прибув до гробу пресвітер, якому Мученик у сонному видінні повідомив про те, що його тіло хочуть вкрасти.

Після того чесні рештки Іоанна перенесли в церкву та поставили у вівтарі біля святого Престолу, де почивали більше сімдесяти років. Після того мощі Святого перенесли в столицю Молдо-Влахійського князівства – місто Сучаву (тепер Румунія).