Пам’ять святителя Митрофана Константинопольського

4/17 червня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Митрофана Константинопольського, патріарха.

Святитель Митрофан був сучасником імператора Костянтина Великого (306 – 337 рр.).

Його батько, римлянин Дометій, рідний брат імператора Проба (276 – 282 рр.), зрозумів несправжність язичницьких богів і увірував у Господа Іісуса Христа.

Оскільки в сповненому язичницького нечестя Римі християн жорстоко переслідували, Дометій разом із синами Пробом та Митрофаном вирушив у Візантію. Там він навчався Закону Божого в богоугодного єпископа Тита (по-іншому Трата або Тората), що займав Візантійський святительський престол у 242 – 272 роках.

З часом єпископ Тит посвятив Дометія в пресвітера. Після смерті Тита Дометій став єпископом Візантійським (272 – 303 рр.).

Його наступником був син Проб (303 – 315 рр.), а після Проба – Митрофан (316 – 325 або 326 рр.).

Під час візиту до Візантії імператор Костянтин Великий познайомився з єпископом Митрофаном. Здивований доброчесністю і премудрістю Святителя імператор полюбив його й узяв із собою до Риму.

Святому Костянтину сподобалася Візантія своєю красою, вигідним розташуванням, родючістю довколишньіх земель, і він переніс туди столицю, яку назвав Новим Римом. За ім’ям імператора місто дедалі частіше почали називати Константинополем, а ще, як резиденцію імператорів, Царгородом.

У нову столицю Костянтин Великий перевів із Риму й святителя Митрофана. Він назвав його своїм отцем і виклопотав для нього в присутніх на Першому Вселенському Соборі в Нікеї архієреїв титул патріарха. Так угодник Божий став першим патріархом Константинопольським.

Будучи дуже старим і немічним, святитель Митрофан не зміг взяти участь у Соборі, тому послав замість себе свого хор’єпископа Олександра, що вирізнявся святістю життя та багато потрудився на користь церковного миру в Фракії та Іллірії. На Соборі Олександр протистояв Арію.

Коли закінчився Собор, за проханням благочестивого імператора Костянтина святителі, які взяли участь у Соборі, вирушили з імператором у Константинополь відвідати хворого патріарха Митрофана, життя якого наближалося до смерті.

Під час зустрічі імператор запитав у Святого, хто гідний стати його наступником. У відповідь Святитель сповістив, що сім днів тому отримав від Господа одкровення, що через десять днів залишить цей світ. Потім він назвав своїм наступником згаданого хорєпископа Олександра, а після нього Павла, який на той час ще був читцем.

Олександрійському патріарху Олександру Святий передрік, що після нього зійде на Олександрійську святительську кафедру його архідиякон Афанасій, який повстане проти аріанства разом із патріархом Константинопольським Олександром, досягне успіхів у великих подвигах і перетерпить багато страждань, як і мужній Павло.

Через десять днів після отриманого від Господа одкровення патріарх Митрофан спочив у 117-річному віці. Його кончина настала 4 червня 325 чи 326 року. Мощі угодника Божого почивають у зведеному на честь нього храмі в Константинополі.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну й англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)