Чому нас навчає війна?

Війна розділила наше життя на дві частини – на довоєнний та воєнний періоди. Але нас навчає війна.

Чи доживемо ми до повоєнного періоду, я не знаю, як вирішить суд Божий. Але я впевнений в одному – наше життя вже ніколи не буде колишнім.

Господь попустив нам зараз пройти епітимію скорбот і поневірянь. Головним стимулом для того, щоб її виконати, є страх смерти.

Одна річ, коли ми в мирний час говорили про те, що треба мати пам’ять смертну, а інша, коли будь-якої миті розрив снаряда чи політ кулі може перервати життя будь-кого з нас.

Чому нас навчає війна

0

А як вважаєте ви?x

?

Війна вчить нас тому, що ми мандрівники та прибульці на землі. Вона канонадою вибухів нагадує, що всі люди на Землі гості.

Війна вчить нас тому, що ми мандрівники та прибульці на землі.

Війна вчить нас нестяжання. Будь-якої секунди снаряд може забрати від нас те, що ми збирали протягом усього життя.

Війна вчить нас нестяжання.

Але головне, чому ми повинні навчитися під час війни, то це співчуття чужому горю.

…головне, чому ми повинні навчитися під час війни, то це співчуття чужому горю.

Якщо людина житиме в шкаралупі власного егоїзму та думати лише за себе, вона може померти ще до того, як її спіткає фізична смерть. І тоді куля наздожене вже по суті мертву людину.

На війні, як навчають святі отці, також немає випадковостей. Траєкторію кожного пострілу окреслено промислом Божим.

На війні йдуть жнива душ. Збирають тих, хто дозрів для Царства Божого, і тих, хто духовно згнив, а також тих, хто не зможе перенести подальших випробувань, які випадуть на долю тих, хто залишився живим. Якщо людина ще має потенціал духовного зростання, ніякий постріл її не дістане.

Траєкторію кожного пострілу окреслено промислом Божим. Збирають тих, хто дозрів для Царства Божого, і тих, хто духовно згнив, а також тих, хто не зможе перенести подальших випробувань, які випадуть на долю тих, хто залишився живим. Якщо людина ще має потенціал духовного зростання, ніякий постріл її не дістане.

Ми бачимо, як багато біженців залишають свої будинки, беручи зі собою лише найнеобхідніше. Це приклад для кожного з нас.

Залишаючи цей світ, ми також повинні взяти з собою тільки найнеобхідніше. А єдине, що нам потрібно для того, щоб отримати притулок у Божому Царстві, це любов у нашому серці.

…єдине, що нам потрібно для того, щоб отримати притулок у Божому Царстві, це любов у нашому серці.

Митрополит Запорізький та Мелітопольський Лука

(Ви можете також відвідати російськомовну й англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)