День пам’яті преподобного Давида Гареджийського

31 травня/13 червня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Давида Гареджийського.

Святий Давид жив у Сирії та був учнем преподобного Іоанна Зедазнійського. Разом зі своїм учителем та ще 11-ма його учнями Давид прийшов у Грузію.

Там святі отці віддалися подвижницьким подвигам на горі Зедазені неподалік від Мцхети. Через три роки з благословення свого наставника сирійські монахи поселилися у різних куточках Грузії.

Святий Давид та його учень Лукіан зійшли на гору Мта-Цмінда поблизу Тбілісі.
Грузія, хрещена рівноапостольною Ніною два сторіччя тому, тривалий час піддавалася негативному впливові з боку язичників-персів. Багато разів перси нападали на грузинські землі, брали в облогу, спустошували та палили поселення.

Спочатку язичники намагалися знищити християнство силою, а потім почали діяти підступно. Повсюди насаджувалося вогнепоклонство, при цьому ремісникам та купцям, які схилялися до нього, надавалися різні пільги. Храми вогнепоклонників почали розташовувати біля Божих церков.

Прихід сирійських подвижників був для Грузії неначе другим Хрещенням.

Заради зміцнення місцевих жителів у істинній вірі святий Давид щочетверга приходив у Тбілісі. Наставлені преподобним на путь спасіння люди почали повертатися до християнства.

Язичницькі жерці, щоб обмовити Давида, підкупили дівицю, що зблудила та завагітніла. Преподобний представ перед судом. Він доторкнувся посохом до черева наклепниці й запитав: «Чи я твій батько?».

Тоді з утроби почувся голос, який вказав на справжнього винуватця гріхопадіння. Потім обезчещена дівиця привселюдно народила камінь.

На тому місці потім була побудована церква Кашветі на згадку про це диво.
З того часу Пеподобний шанувався грузинськими жінками як старанний молитовник про їхню чистоту та плідність.

Після того Давид із Лукіаном оселилися на південному сході Грузії в пустинній місцевості Гареджи. Вони викопали в горі келії та почали в них подвизатися.

Згодом до преподобних приєдналися й інші подвижники. Так утворилася славнозвісна Давидо-Гареджийська лавра.

У скелі монахи висікли Преображенський храм, в якому й зараз під спудом спочивають мощі отця Давида.

Там високо у горах знаходиться й святе джерело.  Перед своєю смертю преподобний Давид випросив у Господа джерело, вода з якого б допомагала жінкам під час їхніх жіночих хвороб. Воно й тепер шанується як чудотворне, і до нього приходить багато людей.

Преподобний Давид Гареджийський прославився багатьма подвигами віри й став засновником численних монастирів і пустель. 

Як свідчить передання, коли Преподобний Давид зі своїм учнем Лукіаном пішов у пустелю, то незабаром вони з’їли всі припаси, які можна було з’їсти. Тоді Лукіан почав журитися та запитувати Давида де дістати харчів.

Преподобний втішив свого учня, помолився Господу, що живить все творіння Своє, і їжа не забарилася з’явитися – прибігли лані з повними сосцями молока та запропонували його преподобним.

Давид, подоївши ланей, хресним знаменням перетворив молоко на сир і сказав Лукіану: «Бери та їж».

Іншого разу лані прибігли до Преподобного, змій поїдав їхніх дітей.

Преподобний за своїм милосердям наказав змієві піти, інакше він вразить його ім’ям Христовим. Змій злякано погодився, але просив супроводжувати його поглядом, щоб Божественний Вогонь не вразив його до того, як він піде. Преподобний обіцяв прощення змієві.

Але коли змій зійшов у Куру, Преподобному з’явився Ангел і наказав відвернутися. Давид, пам’ятаючи свою обіцянку, опирався вказівці Ангела, але Ангел рішуче покликав Давида, і він був змушений відвернутися.

Тоді з Неба зійшов вогонь і вразив змія, який міг завдати іншим ще більших лих не тільки в пустелі, а й у інших населених місцях.

Великий святий, преподобний Давид Гареджійський, який провів все життя в надприродних подвигах посту, молитви та покаяння, на схилі років вирішив відвідати Святий Град Єрусалим та вклонитися його святиням.

Коли він піднявся на гору, з якої було видно Єрусалим, то сказав своїм супутникам, що недостойний ходити по тих місцях, де ступала нога Господня.

Він попросив їх помолитися за нього біля Гробу Господнього, а сам підняв та поклав у торбину три камені й вирушив у зворотну путь.

У той час Єрусалимський Патріарх удостоївся ангельського з’явлення. Ангел сповістив Святителю, що улюблений Богом Давид забрав всю благодать Гробу Господнього, і повелів послати скорохода, щоб той взяв у Святого два камені.

З третім каменем Давид повернувся на місце своїх подвигів. Тепер цей камінь, від якого відбуваються чудотворення, знаходиться в скарбниці Троїцького собору міста Тбілісі.

Чесна кончина Преподобного настала 7 травня 604 року. Це був четвер після Вознесіння Господнього. Саме в четвер після Вознесіння й святкується пам’ять угодника Божого, а 7 травня (20 за н. ст.) звершується пам’ять всіх Отців-сирійців.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Не пропустіть нові публікації в російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)