День пам’яті преподобного Петра Афонського

12/25 червня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Петра Афонського.

Святий Петро походив із Греції. Він був воєводою і в 667 році під час війни в Сирії потрапив у полон до арабів.

Його відвели в аравійське місто Самару, що розташовувалося поблизу ріки Євфрата. Там Петра ув’язнили в темниці та закували в кайдани.

Святий розмірковував над своїм життям і згадав, що багато разів помишляв стати монахом. Він зрозумів, що покараний Господом за невиконання свого доброго наміру й із покаянням та смиренням терпів страждання.

Після довгого перебування в темниці Преподобний почав просити Господа про визволення. У молитвах він призивав на допомогу й святителя Миколая. При тому Святий обіцяв прийняти чернечий постриг біля гробу апостола Петра в Римі. До молитов Петро додав піст і не вживав їжі по декілька днів, а потім і весь тиждень.

Наприкінці того тижня в сонному видінні угодник Божий побачив Миколая Чудотворця. Святитель сповістив полоненому, що, як він не поспішав виконувати Заповіді Божі, так і Господь зволікає зі звільненням, щоб подати його душі корисне.

Також святий Миколай заповідав Петру й далі ревно молитися Богу та з терпінням очікувати милості.

Згодом святитель явився воєводі вдруге та порадив йому просити заступництва в Симеона Богоприємця, який має велику силу та стоїть поблизу престолу Божого разом із Пресвятою Богородицею та Іоанном Предтечою.

Зрештою, обидва угодника Божі з’явилися полоненому наяву та вивели його з темниці.

Для виконання своєї обітниці Петро негайно вирушив до Риму. Там його постриг у чернецтво папа Римський, якому повелів звершити постриг Миколай Чудотворець.

Через деякий час Преподобний попрямував у Грецьку землю й сів на корабель, який плив на Схід. Дорогою корабельники для того, щоб поповнити запаси хліба, зійшли на берег біля одного поселення й увійшли в будинок, де застали господаря та його домашніх хворими.

Коли хворий господар дізнався від корабельників, що з ними подорожує монах, то попросив, щоб той прийшов у його дім і подав благословення.

Преподобний зі смиренням відмовлявся, але потім змилувався, вирушив до хворих і зцілив їх від смертельної недуги.

Коли мандрівники знову вирушили в дорогу, Петро удостоївся побачити в сновидінні Божу Матір і свого заступника Миколая Чудотворця. Пресвята Діва сказала Святому подвизатися на горі Афонській.

Корабель, на якому подорожував Петро, швидко плив. Коли він наблизився до берегів Афону, то, не зважаючи на попутний вітер, став нерухомо.

Тоді угодник Божий, взнавши в корабельників, як називалася та місцевість, попросив висадити його на берег.

Корабельники не хотіли розлучатися з Преподобним і прощалися з ним зі сльозами.

На Афоні місцем подвигів Святий обрав розташовану серед скель темну печеру, в якій жили гади та біси. Багато прикростей довелося зазнати Петру від нечистих духів, що нападали на нього, аби налякати та прогнати геть.

Згодом диявол з’явився у вигляді отрока, що прислуговував Преподобному, коли той був воєводою. Удаваний отрок сказав Святому, що вони довго шукали його, а потім почали молитися святителю Миколаю, який і відкрив місце його знаходження. При цьому спокусник переконував Петра відвідати своїх домашніх, а потім поселитися в одному з монастирів, щоб своїм вченням навертати інших на шлях спасіння.

У відповідь Петро сказав, що його туди привели Господь та Богородиця, і без їхнього повеління він не залишить того місця. Від Імені Божого та Пречистої Богоматері диявол одразу зник.

Пізніше ворог з’явився Преподобному у вигляді світлого Ангела, назвав себе Архістратигом Господнім і наказвав йому йти в світ, щоб принести користь багатьом людям. Також злий дух говорив Святому, що йому вготований славний престол та нев’янучий вінець і що він своїми подвигами перевершив Мойсея, Іллю, Даниїла та Іова.

На те святий Петро відповів, що не покине місце подвижництва, допоки йому не скажуть це зробити Богородиця та святитель Миколай. Ім’я Богоматері та великого Божого святителя прогнало біса. Святий же прославив Бога.

Наступної ночі святий Петро побачив у сновидінні Діву Марію та Миколая Чудотворця. Богородиця сповістила йому, щоб він більше не боявся підступів бісівських, бо з ним Господь. Також Божа Матір сказала Святому, що кожних 40 днів ангел Господній приноситиме йому їжу – манну.

У безмовності, молитві та пості Преподобний прожив на Афонській горі 53 роки. Він не мав одягу, страждав влітку від спеки, а взимку від холоду. Земля була його ложем, а небо покровом.

Наприкінці життя преподобного Петра Господь відкрив його людям. Сталося так, що на Афонську гору прибув на полювання один мисливець.

Він зайшов у глибину півострова, побачив оленя й почав його переслідувати. Над печерою Преподобного олень став нерухомо. У той час мисливець побачив нагого мужа з густою бородою, тіло якого обросло волоссям. Зо страху він кинувся тікати.

Святий наказав мисливцю зупинитися, сказавши, що його послав туди Господь. Петро розповів гостю все своє життя, і той зворушився душею та захотів залишитися з Преподобним назавжди.

Проте угодник Божий не дозволив йому, а порадив спочатку випробувати себе. Він заповідав мисливцю протягом року перебувати в пості та молитві, а потім знову відвідати його й виконати те, що буде догідне Богу. Також Святий заборонив розповідати про себе людям.

Мисливець дотримався того, що заповідував Преподобний, і через рік прибув на Афонську гору з двома монахами та своїм братом.

Він знайшов Петра мертвим із закритими очима та складеними на грудях навхрест руками і почав сильно ридати. Це здивувало його супутників. Мисливець розповів їм все про Святого. Брат мисливця, що був одержимий нечистим духом, від дотику до мощей Преподобного звільнився від біснування.

Кончина святого Петра настала близько 734 року. Його мощі певний час покоїлися в обителі святого Климента на Афоні. У часи іконоборства їх заховали, а в 969 році перенесли до Фракійського поселення Фотокамі.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Не пропустіть нові публікації в російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)