День пам’яті мученика Зосими Воїна

19 червня/2 липня Православна Церква вшановує ам’яті святого мученика Зосими Воїна.

Святий Зосіма постраждав за Христа за царювання імператора Траяна (89 – 117 рр.). Він був елліном та мав воїнське звання, однак прагнув прийняти віру Христову.

У той час ігемон Антиохії Пісідійської на ім’я Домітіан випросив у царя дозвіл катувати християн і примушувати їх до жертвоприношення язичницьким богам.

Коли він проходив Созопольським краєм і наблизився до міста Аполлонії, то про мету його прибуття стало відомо й святому Зосимі. Тоді Зосима відрікся від свого воїнського чину, прийняв святе Хрещення й почав проводити час у пості та молитвах.

Невдовзі один ідолопоклонник доніс ігемону на Зосиму, і Святого привели на суд до правителя.

Під час допиту Мученик сказав Домітіану, що був воїном земного царя, але зрікся пагубних богів і став воїном Царя Небесного.

Ігемон наказав Зосимі звершити жертвоприношення богам. Святий же був твердим у вірі й відповів, що ні за що цього не зробить. Тоді його відвели в темницю.

Наступного ранку за наказом Домітіана Мученика повішали на дереві та почали нещадно бити.

Коли Зосиму били, він сказав мучителю, що даремно трудяться слуги, бо його зміцнює Господь, і він не відчуває ран.

Після тривалого катування, коли землю обагрила кров Святого, він почав голосно молитися. Зосима просив, щоб Господь не допустив йому бути переможеним погрозами чи муками й щоб через нього невіруючі пізнали Його, Істинного Бога.

У той час із Небес пролунав Голос: «Мужайся, Зосімо, бо Я з тобою, і ніщо тебе не здолає». Присутні почули ці слова, а декотрі назвали Мученика великим волхвом, а інші – рабом Христовим і прославили Господа.

Після того чотири воїна розтягнули Святого на землі, він же продовжував молитися Богу.

Велика кількість народу, що були здивовані терпінням страждальця, почали навертатися до Христа.

Ігемон бачив це і, охоплений соромом та страхом, що всі зречуться віри в богів, міркував, як би вбити Зосиму. Зрештою він наказав принести мідний одр, розвести під ним сильне вогнище та спалити на ньому Святого.

Зосима перехрестився й мужньо зійшов на одр. Тієї ж миті Господь перетворив полум’я на росу, але Мученик залишився неушкодженим. Через таке чудо ще більше людей навернулося до Істинного Бога. 

Посоромлений Домітіан покинув судилище, а Зосиму ув’язнили.

Невдовзі правитель відбув у місто Кононейське, а Святого повели за ним. Там ігемон знову сів на місце суду й наказав взути Страждальця в залізні сандалі, пронизані гострими цвяхами, та прив’язати його до молодих необ’їжджених коней.

Коли це зробили, то Зосіма побіг із кіньми так швидко, що, здавалося, обганяв їх. При цьому він молив Господа дарувати йому терпіння.

Після такого катування угодника Божого замкнули в темниці й почали морити голодом і спрагою. Через три дні до Зосими прийшли два прекрасних юнаки та принесли йому чистий хліб і воду. При цьому вони сказали Святому прийняти дорогоцінний дар, що послав йому Господь. Так Мученик наситився й прославив Бога.

Наступного дня угодник Божий вкотре представ перед мучителем, який став схиляти його до жертвоприношення. Святий був твердим у вірі, і його піддали новим катуванням.

Страждальця повішали на дереві та стругали залізними гребнями. Потім ігемон наказав обпалювати живіт Зосими свічками. Мученик же бажав померти за Христа й сказав правителю, щоб той спалив не лише його живіт, але й усе тіло.

Зрештою Домітіан засудив Зосіму до смерті через усічення голови сокирою. Так Святий завершив свій мученицький подвиг і віддав Господу душу.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ще публікації – в російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)