Пам’ять семи мучеників: Орентія, Фарнакія, Єроса, Фірмоса, Фірміна, Кіріака та Лонгіна
24 червня/7 липня Православна Церква вшановує пам’ять семи мучеників Орентія, Фарнакія, Єроса, Фірмоса, Фірміна, Кіріака та Лонгіна.
Рідні брати Орентій, Фарнакій, Ерос, Фірмос, Фірмін, Кіріак та Лонгін служили в імператорському війську і постраждали за Христа під час царювання імператора Максиміана (284 – 305 рр.).
Коли скіфи напали на греків, святому Орентію, що вирізнявся силою та хоробрістю, довелося вийти на поєдинок з надзвичайно сильним вождем скіфів Марофом.
Тоді Орентій, що разом зі своїми братами сповідував християнську віру, звернувся в молитві до Істинного Бога і з Божою допомогою подолав Марофа, внаслідок чого зупинив нашестя ворожого воїнства.
Обрадуваний перемогою Максиміан вирішив звершити жертвоприношення своїм богам, до чого запросив і Орентія.
Угодник Божий відмовився принести скверну жертву, назвав себе християнином і сповістив, що переміг вождя скіфів силою Господа Іісуса Христа.
Коли імператор почув це, то почав погрозами та обіцянками почестей і багатства схиляти Святого до ідолопоклонства, але Орентій був непохитним у вірі.
Тоді Максиміан виявив жорстокість та невдячність і наказав заслати Орентія та його братів на Кавказ. По дорозі семи мучеників до місця їх заслання всі вони віддали Богу душі.
22 червня в Паремволі помер мученик Ерос. Після того з прив’язаним до шиї каменем в глибину морську кинули Орентія. Проте його виніс Архангелм Господній Рафаїл на сушу в Ризі, на південному березі Чорного моря, де мученик і відійшов до Господа.
3 липня в Корділі спочив Фарнакій. Фірмос та Фірмін померли 7 липня в Аспарі, на східному узбережжі Чорного моря.
14 липня в Зіганії відійшов до Господа Кіріак. 28 липня на кораблі спочив Лонгін. Тоді почалася сильна буря, і корабель винесло на берег в Пітінді (Піцунді). Там і поховали тіло Лонгіна.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Ще публікації – в російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)
[…] За його царювання Грузія зазнала спустошливого нашестя Мурвана-Кру, якого прозвали в народі глухим за невблаганну жорстокість. […]
[…] Мучитель, який наважився стратити Албана, одразу втратив зір, оскільки його очі впали на землю разом із головою Святого. Разом із Албаном прийняв смерть і вищезгаданий кат, який увірував через те чудо в Істинного Бога. […]
[…] Нікомидії, де тоді жили злочестиві царі Діоклетіан та Максиміан, святий Анфім, наставляв вірних на мученицький подвиг. […]