Спасительний шлях терпіння

А чи є нам що терпіти? Цього нікому не бракує. Шлях терпіння у всіх широкий; отже, і спасіння у нас, під руками. Витерпи все до кінця, і будеш спасенний.

 “А той, хто витерпить до кінця, спасеться”¹Мф. 10, 16-22.

«Терпінням вашим спасайте душі ваші»²(Лк. 21, 19)

Треба, однак, вміти терпіти, а то можна терпіти, але користі ніякої не отримати.

По-перше, віру святу берережи, і життя за вірою веди бездоганне; кожен же гріх, що трапляється, очищай одразу покаянням.

По-друге, все, що доводиться терпіти, приймай як від Божої руки, пам’ятай твердо, що без волі Божої нічого не буває.

По-третє, віримо, що все, що трапляється, від Господа посилається на благо душам нашим. За все щиро дякуй Богові, дякуй і за скорботи, і за втіху.

По-четверте, полюби скорботу заради великої її спасительності, і збуди в собі бажання її, як пиття хоч гіркого, але такого, що лікує.

По-п’яте, тримай у думці, що коли прийшла біда, то її не скинеш як тісний одяг; треба перенести. По-християнськи ти перетерпиш її чи не по-християнськи, – все ж таки перетерпіти є неминучим. Так краще ж перетерпіти по-християнськи.

Ремствування не позбавляє від біди, а тільки її обтяжує; а смиренна покірність визначенням Промислу Божого та благодушність забирають тягар у бід.

По-шосте, усвідом себе таким, що гідний ще й не такої біди, – усвідом, що якби Господь хотів вчинити з тобою по всій правді, то чи таку біду слід було послати тобі?

По-сьоме, найбільше молись, і милостивий Господь подасть тобі таку міцність духу, при якій, тоді як інші будуть дивуватися твоїм бідам, тобі здаватиметься, що немає що й терпіти.

Для багатьох із нас синонімом слова «терпіння» є «апатія» або бездіяльність. Тому «терпіння» є не стільки чеснотою, скільки певною властивістю, рисою характеру. Однак, з точки зору релігії це не зовсім так. Точніше, зовсім не так.

Справа в тому, що в Святому Письмі це слово передається через два грецьких терміни: гіпомена і макротумія.

Перший термін вживається тоді, коли йдеться про важкі життєві обставини. Мати «гіпомену» в такій ситуації, значить не просто зціпивши зуби мовчати, а не роптати (тобто не нарікати на Бога та на долю), не шукати винних, не намагатися скинути з себе відповідальність. «Гіпомена» – це пошук виходу, спроби змінити своє життя на краще. Ілюстрацією того, як можна правильно зрозуміти це слово, є текст з послання апостола Павла до євреїв, 12 глава, 1 вірш, в якому він закликає християн проходити «положене нам поприще в терпінні».

Цікаво, що дослівно це місце з Нового Заповіту краще було б передати не через слово «терпіння», а через слово «витривалість», на кшталт спортивної витривалості, яку апатичною або бездіяльною аж ніяк не назвеш. Тут, напевно, слід згадати ще два місця з Біблії, які допоможуть краще зрозуміти, що мається на увазі під «терпінням-витривалістю», а саме: «Царство Небесне силою береться» (в церковно-слов’янському перекладі вживається більше точне слово – «нудиться» – яке вказує на «понуждєніє», тобто, на волевиявлення); та «той, хто перетерпів до кінця, той спасеться».

Уже звідси видно, що для досягнення кінцевої мети життя християнина – Царства Небесного – потрібні як сила волі, так і терпіння-витривалість, які апатичною бездіяльністю бути просто за визначенням не можуть. Ніякі зовнішні обставини, ніякі перешкоди, важкі життєві ситуації, не можуть нам завадити досягнути «вінця нетлінного», за яким ми повинні, по слову апостола Павла³(Кор. 9,25), бігти швидше, ніж атлети біжать за «тлінним» (знову ж таки, де тут бездіяльність?).

З іншого боку, терпіння як «макротумія» стосується вже не зовнішніх обставин, а внутрішніх проблем, пов’язаних з роздратуванням щодо ближнього. Мати «макротумію» – значить поблажливо ставитись до тих дій або слів оточуючих нас людей, які можуть нас образити. Це не просто мовчання (з внутрішніми прокльонами, на жаль), а це молитовно-покаянний стан, який допомагає нам пробачити іншу людину ще до того, як вона нас образила.

Як це можливо?

Ну, по-перше, ми як християни молимося за всіх, в тому числі за ворогів, а молитва, як відомо, неможлива, якщо є образа⁴(див. Євангеліє від Матфея 5 глава).

По-друге, будь-яке докірливе слово ми сприймаємо як науку, як вказівку на виправлення. Якщо ж це слово сказане було просто для того, щоб зробити нам боляче, то наша реакція включає в себе елемент покаяння – «це мені за мої гріхи», і, відповідно, очищення, адже терпіння несправедливих дорікань допомагає нашій душі очищатися. І в першому, і в другому випадку треба мати чималу витримку і силу волі, які напряму пов’язані з вибором правильної реакції на образу, а отже є дієвими і абсолютно не апатичними.

Як бачимо, слово «терпіння» може мати з точки зору Біблії декілька відтінків, і є досить простим для розуміння. Терплячий – це той, хто не ремствує на зовнішні обставини, хто не шукає винних, хто вчиться на своїх помилках, вміє пробачати інших, постійно працює над собою. Одним словом, терплячий – це той, хто християнин.

Тому, «Терпінням вашим спасайте душі ваші»⁵(Луки, 21,19)

(Святитель Феофан Вишенський, протоієрей Т. Забудько, ред. N.E.W.O.D.)

(Ще публікації – в російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)