Пам’ять преподобного Петра Ординського

30 червня/13 липня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Петра, царевича Ординського.

У той час, коли Русь знаходилася під гнітом Золотої Орди, руські князі та архіпастирі змушені були приходити на поклон до кожного нового хана, що здобував владу.

Коли ханом став Бергай, до нього прийшов Ростовський єпископ Кирил. За бажанням Бергая святитель розказав йому про поширення віри Христової в Ростові та чудеса, які звершилися при мощах Ростовського архіпастиря Леонтія.

Цю розмову слухав племінник хана, і зерна Слова Божого впали на добрий ґрунт його серця.

Невдовзі після візиту Кирила захворів єдиний син Бергая. Тоді хан згадав розповідь Ростовського святителя і викликав його до себе.

Кирил ревно помолився Богу, Його Пречистій Матері та єпископу Леонтію та вирушив у дорогу. В Орді святий подав чудесне зцілення хворому, за що хан щедро обдарував його.

Після того чуда племінник Бергая потай залишив свій дім і наздогнав у дорозі святого Кирила. Юнак впросив святителя взяти його з собою, щоб він зміг прийняти християнську віру.

У Ростові царевич жив разом із єпископом та відвідував Богослужіння. Всупереч бажанню юнака Кирил не охрестив його, тому що боявся ханського гніву.

Коли ж Бергай помер і ординського царевича перестали шукати, святий охрестив його з ім’ям Петро. Новохрещений вивчив руську мову, ревно молився, читав книги, ходив у храм та жив стримано.

Після смерті Кирила на святительський престол зійшов Ігнатій. На той час Петро продовжував жити в архієрейському домі. Час-від-часу він вирушав на полювання до озера Неро.

Якось він затримався там до ночі й заснув. Уві сні Петро побачив видіння. Йому з’явилися апостоли Петро та Павло й повідомили, що бажають, аби на тому місці, де він зараз спить, була споруджена церква в їхнє ім’я.

Після того Апостоли сказали Петру виміняти три ікони – одну Богородиці з Богонемовлям та дві зі святими, – віднести їх до архієрея та сповістити йому їхнє повеління. Потім апостоли Петро та Павло залишили царевичу два мішки – один із золотом, а другий зі сріблом – і стали невидимими.

За повелінням Апостолів Петро виміняв у іконописця вказані ікони та поніс їх до єпископа Ігнатія.

Тієї ж ночі Ростовський святитель також бачив у видінні апостолів Петра й Павла, які повеліли йому побудувати церкву.

Наляканий з’явленням Апостолів Ігнатій попросив прийти до себе князя та розповів йому про своє видіння. При цьому він говорив, що не знає, де будувати храм.

Під час розмови єпископа з князем прийшов ординський царевич з іконами, чим їх дуже здивував. Вони не знали, де Петро міг взяти такі прекрасні ікони.

Тоді Святий переказав їм апостольське повеління, і святитель та князь з благоговінням вклонилися святині.

Після молебню перед іконами відбувся хресний хід до місця чудесного з’явлення Апостолів, і там невдовзі спорудили каплицю. Потім Петро вибрав простору площу для будівництва храму, при якому був створений і монастир.

Кончина царевича Петра настала 29 червня 1290 року. На Соборі, що відбувся в 1547 році було встановлено звершувати пам’ять Святого.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ще публікації – в російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)