Моліться Пресвятій Богородиці

На Святій Горі Божа Матір вшановується особливо. Воістину, і у Своєму Успінні, як співається в тропарі свята, Пресвята Богородиця не залишила світ, але чує молитви всіх, хто щиро звертається до Неї. Підтвердження тому — п’ять надихаючих історій, які розповіли або трапилися з відомими афонськими подвижниками. Моліться Пресвятій Богородиці.

_____________________________________________________________________________________________

Рівноапостольний Косма Етолійський: «Шануйте Владичицю нашу Богородицю»

Вшановуйте всіх святих нашої Церкви, але особливо Владичицю нашу Богородицю, бо всі святі — раби Христові, а Богородиця — Цариця та Володарка неба й землі, всієї розумної та чуттєвої тварі. Вона молиться Господу за наші гріхи.

Бог удостоїв великої честі людський рід, зробивши Її нашою Царицею. Тому й ми, брати мої, маємо вшановувати Владичицю нашу постом, молитвою, милостинею та іншими добрими справами.

Один чоловік на ім’я Іоанн став отаманом зграї розбійників зі ста чоловік. Але в нього було велике благоговіння до Владичиці Богородиці: щодня, вранці та ввечері, він читав Їй акафіст.

Всеблагий Бог, бажав врятувати розбійника заради його шанування Богородиці, послав йому святого старця.

Розбійники, сидячи в засідці, побачили старця, що проходив повз них, і схопили його. Подвижник сказав їм:

— Прошу вас, відведіть мене до свого отамана, я хочу сказати вам корисні слова.

Його відвели до Івана, і старець попросив:

— Збери всіх своїх людей, щоб я сказав вам слово.

Ватажок покликав своїх людей.

— Чи всі прийшли? — спитав старець.

— Є ще один — кухар, але він людина недолуга.

— Поклич і його.

Кухар прийшов, але чомусь не зміг дивитись на старця і весь час відвертався. Тоді старець сказав:

— В ім’я Господа нашого та Бога Іісуса Христа розп’ятого наказую тобі сказати, хто ти, хто тебе послав і що тут робиш.

Кухар відповів:

— Я брехун і завжди брешу. Але тепер, коли ти закляв мене Христовим іменем, я не можу не сказати правду. Отже, я біс, сюди мене послав диявол, мій батько, щоб я працював, накривав і прибирав зі столу, і готував для цього отамана, і стежив за ним, чекав моменту, коли він не прочитає акафіст Богородиці, і тоді я відправив би його у пекло. Ось уже чотирнадцять років я тут, і не було жодного дня, щоб він не прочитав «Ангел предстатель…».

Тоді старець сказав:

— Наказую тобі ім’ям Святої Трійці, зникни й більше не спокушай християн.

Негайно біс зник як дим. Тоді старець напоумив розбійників, і одні з них прийняли чернецтво, а інші одружилися і, благоугодивши Богу добрими справами, спаслися.

Схіархімандрит Макарій (Сушкін): «Не впадайте у відчай і не зволікайте, а зараз же приступіть до покаяння»

Одна жінка… довго приховувала і через сором не сповідувала свій тяжкий гріх, а лише часто з гіркими сльозами молилася перед іконою Богоматері та просила захисту її.

Нарешті померла вона, не сповідавши того гріха. Коли відспівували її в церкві, в оточенні усіх рідних, раптом мертва піднялася, сіла на одрі й сказала: «Велика сила Твоя, Владичице Непорочна!»

Покликавши духівника, сповідала перед ним гріх, що приховувала. Потім уголос усім казала: «Бідна я, так і померла; але щодня з глибокою скрухою молила Пресвяту Богородицю про те, щоб не понести мені покарання за свій гріх. Коли нещасна душа моя розлучилася з тілом, темні злісні духи докоряли мені за таємний гріх і раділи, вважаючи мене своєю здобиччю. Але з’явилася Цариця Ангелів і Своїм світлом розігнала духів злості. Вона сказала їм: „Господь не дав вам влади над цією душею”.

Потім Вона привела мене до Господа й просила Його виявити милість Свою наді мною. І Господь сказав: „Нехай ця душа з’єднається з тілом своїм і належним чином сповідує гріх свій”.

Бачите, вона щодня каялася і зі сльозами молилася Цариці Небесній, за те й здобула милість Божу.

А чи ви робили так і чи робите? На жаль! Здається, ні!

Але ви не впадайте у відчай і не зволікайте, а зараз же приступіть до покаяння та сповіді, розкрийте перед духовним отцем свій душевний стан і просіть його молитов, а потім, що він скаже вам, так і зробіть.

Преподобний Паїсій Святогорець – про монети на іконах Богородиці

Розкажу вам, що трапилося одного разу з одним простим благочестивим паломником. Він пішов до Іверського монастиря вклонитися Божій Матері «Воротарниці». Там вся ікона обвішана монетами.

Дорогою назад до монастиря Ставронікіта йому прийшла така думка: «Мати Божа, — сказав він, — іншою хотів би я бачити Тебе: простою, без монет».

І ось що з ним сталося.

Він раптом відчув сильний біль, перед очима пішли кола, так що він не міг далі йти та сів посеред дороги.

Він почав просити про допомогу Божу Мати: «Мати Божа, — говорив він, — допоможи мені і я принесу Тобі в дар дві монети!»

Тут йому з’явилася Богородиця й промовила: «Так з’явилися монети на іконі.  Хіба вони мені потрібні? Хіба я їх просила?” І біль тієї ж миті минув.

Бачите, ця людина мала добрий устрій, сильну віру, і Божа Матір йому допомогла.

Костянтинос Караколі, укладач книги повчань святого Порфирія «Квітослів порад»

Якось отець Іоаннікій, Старець келії та земляк преподобного Порфирія Кавсокаливіта, відправив його збирати равликів, які служать для подвижників святковою пісною їжею. Ці равлики живуть переважно на скелях і стрімких схилах гірських ущелин.

Молодий тоді ще отець Порфирій, щоб порадувати свого старця, наповнив доверху свій мішок равликами. Для цього йому довелося видертися нагору по одному дуже небезпечному, скелястому, майже неприступному схилу. На зворотному шляху в скит він перетнув русло річки, до якої спускався кам’янистий осип.

Коли святий Порфирій трохи піднявся вгору схилом, каміння в нього під ногами несподівано стало обсипатися і вже погрожувало потягнути його за собою. Перебуваючи в такому безвиході (до того ж почало сутеніти), він вигукнув: «Пресвята Діва!»

«І я не зрозумів, що в той момент сталося, — розповідав нам Старець, — але якась сила вихопила мене з цього осипу й миттю перенесла на протилежний берег ущелини.

Прийшовши до тями, я побачив, що стою на високій скелі, поряд з якою проходить стежка, що веде в скит».

Старець Єфрем Філофейський: «Пресвята Богородиця, допоможи мені! »

Любов Старця [Іосифа Ісихаста] до Пресвятої Богородиці неможливо описати.

…З очей його текли сльози вже від того, що він вимовляв Її ім’я, або бачив Її ікону, або чув, як хтось співає якийсь спів на Її честь.

У його листах ми бачимо, як він любив Пресвяту Богородицю:

«Всі святі сотворили багато похвал нашій Матері Божій, але я, убогий, не знайшов більш прекрасної та солодшої похвали й імені, ніж так закликати Її кожної миті: «Мати моя! Солодка моя Матінка!”

І як тільки ми Її покличемо, Вона відразу поспішає на допомогу. Не встигаєш сказати: “Пресвята Богородиця, допоможи мені!” — й одразу наче блискавка осяює розум і наповнює світлом серце. І тягне розум до молитви, а серце до любові.

І часто минає ціла ніч у риданнях і солодкозвучних голосах, що оспівують Її, а насамперед — носимого Нею».

Він давно вже прохав Її забрати його, щоб спочити. Бувало, він тримав в обіймах ікону Божої Матері і зі сльозами говорив: «Коли Ти прийдеш за мною? Коли приймеш мою душу? Тому добрий Бог і Пресвята Богородиця удостоїли Старця великої честі: в день Її Успіння дарували успіння і йому, ясно показавши, як Божа Мати відгукнулася на його бажання зустрічі з Нею, як явно його зустріла та нагородила.

Джерело

(Ще публікації – в російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)