Пам’ять архідиякона Лаврентія, папи Сикста, дияконів Фелікісима та Агапіта, воїна Романа Римських

10/23 серпня Православна Церква вшановує пам’ять мучеників архідиякона Лаврентія, папи Сикста, дияконів Фелікісима та Агапіта, воїна Романа Римських.

Архідиякон Лаврентій, папа Сикст, диякони Фелікіссім і Агапіт, воїн Роман Римські жили та постраждали 258 року за імператора Валеріана (253-259).

Святий папа Сикст, родом із Афін, здобув гарну освіту, проповідував у Іспанії та був поставлений єпископом до Риму після мученицької кончини святого папи Стефана (253-257), (пам’ять 2 серпня).

 У ті часи на папу, якого обирали на Римську кафедру, чекала вірна смерть. Незабаром святого Сикста також схопили й посадили в в’язницю разом із двома його дияконами Фелікісимом і Агапітом.

Коли святий архідиякон Лаврентій зустрів папу Сикста, якого вели в темницю, він зі сльозами вигукнув: “Куди ти, отче, йдеш? Навіщо залишаєш свого архідиякона, з яким завжди приносив Безкровну Жертву? Візьми свого сина з собою, щоб і я був спільником тобі в пролитті крові за Христа!”

Святий Сикст відповів йому: “Не залишаю тебе, сину мій. Я старець і йду на легку смерть, а на тебе чекають тяжчі страждання. Знай, що через три дні після нашої смерті й ти підеш за мною. А тепер піди, продай церковні скарби та роздай гнаним і нужденним християнам”.

Святий Лаврентій ретельно виконав заповіт Святителя.

Почувши, що святого папу Сикста повели з дияконами на суд, святий Лаврентій пішов туди ж, щоб бачити їхній подвиг. Він сказав Святителю: “Отче, я вже виконав твоє доручення, роздав вручений тобою скарб, не залиш мене!”

Почувши про якийсь скарб, воїни взяли його під варту, а мучеників усікли мечем († 6 серпня 258 р.).

Імператор ув’язнив святого Лаврентія у в’язницю та доручив наглядати за ним начальнику в’язниці Іполиту.

У в’язниці святий Лаврентій молитвою зціляв хворих, які збиралися до нього, й багатьох охрестив.

Вражений цим, Іполит сам увірував і прийняв Хрещення від святого Лаврентія з усім своїм домом.

Незабаром архідиякона Лаврентія знову привели до імператора з наказом показати місце, де заховані скарби.

Святий Лаврентій відповів: “Дай мені термін три дні, і я покажу тобі ці скарби”.

За той час Святий зібрав безліч жебраків і хворих, які харчувалися лише милостинею Церкви, і, привівши їх, проголосив: “Ось ті посудини, в які вкладені скарби. І всі, хто вкладає свої скарби в ці посудини, з надлишком отримують їх у Царстві Небесному”.

Після того святого Лаврентія віддали на найжорстокіші тортури. Його змушували вклонитися ідолам. Мученика били скорпіонами (тонкий залізний ланцюг із гострими голками), обпалювали рани вогнем, били олов’яними прутами.

Під час страждань Мученика воїн Роман раптово вигукнув: “Святий Лаврентію, я бачу світлого юнака, який стоїть біля тебе й обтирає твої рани! Заклинаю тебе Господом Христом, не покидай мене!”

Після того святого Лаврентія зняли з диби та віддали у в’язницю до Іполита. Роман приніс туди водоніс із водою та благав Мученика охрестити його.

Відразу ж після Хрещення воїни відтяли йому голову († 9 серпня). Коли мученика Лаврентія повели на останнє випробування, святий Іполит хотів проголосити себе християнином і померти разом із ним.

Проте сповідник Христа сказав: “Затамуй нині своє сповідання в серці. Через деякий час я покличу тебе, і ти почуєш і прийдеш до мене. А за мною не плач, краще радій, я йду отримати славний мученицький вінець”.

Святого поклали на залізну решітку, під яку підкладали гаряче вугілля, а слуги рогатинами притискали до неї тіло Мученика.

Святий Лаврентій, глянувши на правителів, сказав: “Ось, ви спекли один бік мого тіла, поверніть на інший і їжте моє тіло!” Помираючи, він вимовив: “Дякую Тобі, Господи Іісусе Христе, що Ти сподобив мене увійти у ворота Твої”, – і з цими словами віддав свій дух Богу.

Святий Іполит уночі взяв тіло Мученика, оповив пеленами з ароматами й дав знати пресвітеру Іустину. Над мощами Мученика в будинку вдови Кіріакії звершили Всеношну й Божественну літургію. Усі присутні християни причастилися Святих Таїн і з честю поховали в печері тіло святого мученика архідиякона Лаврентія 10 серпня 258 року.

Святий Іполит та інші християни постраждали через три дні після кончини святого Лаврентія (13 серпня), як він і передрік їм.

Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ви можете також відвідати російськомовну і англомовну частини сайту N.E.W.O.D.)