Якби в людях була любов
Якби ми мали справжню любов, то забрала б вона у нас усяке неблагополуччя і дала б усяке благополуччя: були б наші міста, села, села та будинки райським місцем, радощами та солодощами наповнені. Любов без цього не буває.
Улюблені християни!
Якби в людях була любов, не боялися б ми розбою, вбивств, насильства, пограбувань, бо щира любов зла не творить.
Якби була любов, не було б розкрадань, злодійства та іншого зла.
Якби вона була, не терпіли б люди наклепи, закиди, ганьбу, лайки, безчестя та інше зло.
Якби любов була, не обманювали б нас люди, не спокушали б і не брехали б нам.
Любов зла не творить.
Не потрібні були б нам судові місця, бо не було б чого й за що судити й засуджувати, тому не було б лиходіїв та злочинців. Суди задля злочину встановлені; той, хто істинно любить від суду вільний, як і від гріха.
Не потрібні були б нам сторожа, замки та ґрати для зберігання майна нашого, бо не боялися б злодіїв та крадіїв.
Не сиділи б у в’язницях люди за борги, оброки та недостачі, любов би їх до цього не допустила: бо вона творить милосердя1(1 Кор. 13: 4).
Якби любов була, не ходили б люди в руб’ї та напівнагими, вона би їх одягла, бо «любов милосердствує».
Не блукали б люди без домів, вона би їх до того не допустила, але дала б їм місце спокою, бо «вона милосердствує».
Не було б жебраків і бідних, любов багатих доповнила б їхні недоліки.
Не скаржилася б влада на підвладних і підвладні – на владу, тому що влада створила б суспільство, а підвладні були б їм слухняні. Тому не скаржилися б пастирі на людей, люди на пастирів; пани на рабів і селян, і раби та селяни на панів; батьки на дітей, і діти на батьків, та ін.
Якби любов була в нас, то була б вона нам замість міцного муру проти наших ворогів, і всіх видимих і невидимих ворогів наших: бо де любов, там сам Бог, помічник і заступник любові.
Люб’язна та солодка! Без любові все погано та неблагополучно; з нею все добре та благополучно.
Нині християни полюбляють жити в багатих будинках, сидіти за багатою трапезою, одягатися в багатий одяг, їздити на багатих каретах і конях, хоч і бачать недоліки та нещастя ближніх своїх. А тому видно, що самих себе тільки обожнюють, а не Бога та ближніх своїх.
Від чого всяке неблагополуччя, нещастя та окаянство в людях буває? Самолюбство всьому злу виною.
Тому людинолюбний Бог, дбаючи про наше благополуччя, дав нам заповідь: полюби ближнього твого, як самого себе 2(Мф. 22: 39). Було це тоді, коли у християн було одне серце й одна душа3(Дії 4: 32).
Зараз протилежне цьому бачимо. Зараз у християн серце проти серця та душа проти душі; зараз усі лестощами сповнені уста мають, але дуже рідко у кого б у серці любов була. І, через примноження беззаконня, у багатьох охолоне любов4(Мф. 24: 12).
Християни, горе нам без любові! Де немає її, там немає віри; віри без неї не буває. Де немає віри, там немає Христа та спасіння.
Християни! Ми сповідуємо Бога, який є Любов’ю. Полюбимо ж одне одного, й однодумністю сповідуватимемо Отця, і Сина, і Святого Духа.
Свт. Тихон Задонський. Зібрання творів. У 5-ти томах. Т. 5. Листи, настанови, роздуми, молитви
(Ще більше статей – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)
[…] Сучасна Вавилонська вежа має чотири стіни. Одна – наука, друга – промисловість, третя – політика, четверта – самолюбство. […]