День пам’яті священносповідника Димитрія

27 серпня/9 вересня Православна Церква вшановує пам’ять сповідника Димитрія (Крючкова),
пресвітера.

Святий Димитрій (Дмитро Іванович Крючков) народився в 1874 році в селі Ляховці Глухівського повіту Чернігівської губернії в селянській сім’ї.

У 1882 році його сім’я разом із іншими малоземельними селянами переселилася в село Рождественку в Омській губернії, розташоване поблизу Татарська.

У день від’їзду 8-річний Димитрій заховався і не поїхав зі своїми батьками. Він влаштувався працювати до поміщика Радченка в село Заруцьке, де доглядав бджіл. Хлопчик пропрацював у Радченка близько п’яти років.

У 13-річному віці Димитрій почав працювати в поміщика Трофименка в Глухові та навчився садівництва.

У 19-річному віці з наміром здобути освіту він переїхав у Москву. Проте за відсутності засобів до існування юнаку потрібно було заробляти на прожиття, і він влаштувався в церковний хор.

Згодом Святий став псаломщиком у церкві села Красково під Москвою й одружився з дівицею Анастасією Семенівною, яка походила зі Смоленського краю. Подружжя не мало дітей.

У 1915 році Димитрія висвятили в диякона до тієї ж церкви.

У 1917 році місцем його служіння став храм Воздвиження на Вражку (на Плющисі) в Москві.

У 1918 році Святий познайомився зі священником Володимиром Богдановим, який приїхав у Возвиженський храм відспівати свою племінницю, і згодом став його духовним чадом.

У 1920 році угодник Божий удостоївся ієрейської хіротонії та залишився священнодіяти в тому ж храмі.

У 1922 році його перевели в церкву преподобного Сави Освященного в Савинському провулку. Цього ж року проводилося вилучення церковних цінностей. Тоді в храмі святого Сави прочитали з амвона відповідне Звернення Святійшого Патріарха Тихона, після чого всіх священнослужителів храму арештували за звинуваченням в антирадянських діях.

Священника Димитрія засудили до 3-річного ув’язнення у виправно-трудових таборах. Звиклий до праці з дитинства Святий під час відбування строку займався чоботарством та бджільництвом.

У 1924 році його достроково звільнили.

У 1925 році під час панахиди по протоієрею Олексію Мечову відбулося знайомство угодника Божого з сином святого Олексія – священником Сергієм Мечовим, що пізніше удостоївся мученицького вінця.

У 1927 році через незгоду зі старостою церкви угодника Божого звільнили за штат. Близько року він тяжко хворів.
У 1928 – 1929 роках отець Димитрій служив позаштатним священником в храмі святих Кіра та Іоанна, розташованому на Солянці (Сербське подворіє). Восени 1931 року спочив його духовний отець – протоієрей Володимир Богданов.

Навесні 1932 року Святий вдруге потрапив за ґрати. Його притягнули до слідства за справою єпископа Дмитровського Серафима (Звєздінського). Винним у пред’явлених звинуваченнях отець Димитрій себе не визнав. На запитання слідчого він відповів, що політичних поглядів не має, майже ні з ким не знайомий, цікавиться лише внутрішнім життям.

Угодника Божого засудили до 3-річного заслання, яке відбував у Західному Сибіру в селі Тимську Наримського краю.

У 1935 році Святий поселився в Гжатську, де працював лісорубом. Наприкінці 1937 року він переїхав в селище Томіліно Московської області, де побудував будиночок площею 7 квадратних метрів і влаштувався працювати садівником при дитячому садочку.

На той час отець Димитрій взяв на себе духовне наставництво своїх духовних дітей і друзів, що жили в Москві.

У квартирах, дачах Москви та Підмосков’я він звершував Літургії та треби. Господь беріг Свого сповідника, і люті гоніння кінця 1930-х років не торкнулися його.

Під час воєнних дій 1941 року дитячий садок евакуйовали з Томіліна. Всупереч бажанню Святого йому не запропонували евакуюватися разом із працівниками садка, і він залишився.

На місці колишнього господарства розмістилися військові шпиталі, при яких отець Димитрій продовжував займатися садівництвом. Коли шпиталь виїхав із села, сповідник Христовий залишився садівником при дитячих яслах заводу Семашко.

У 1946 році почалася нова хвиля арештів. Угодника Божого зрадили духовно близькі люди, заради яких він ризикував життям під час жорстоких гонінь 1937 – 1939 років. Зокрема духовні дочки Святого повідомили слідству про систематичне проведення ним нелегальних Богослужінь.

У травні 1946 року 72-річний отець Димитрій потрапив за ґрати. На допитах він заперечував покази свідків і говорив, що приїжджав у Москву в господарських справах.

Святий пережив 22 допити, які тривали від двох до восьми годин, і не заплутався в сіті запитань слідчих. На одному з останніх допитів він сказав, що ніколи не зізнається в будь-яких політичних злочинах.

У вересні 1946 року отець Димитрія засудили до 5-річного заслання.

9 вересня 1952 року він відійшов до Господа під час відбування строку покарання.

Мощі угодника Божого почивають у невідомій могилі в околицях міста Абакана.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ще більше статей – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)