Чому людське життя таке коротке?

Люди часто нарікають на швидкоплинність нашого життя, чого людське життя таке коротке, і прагнуть знайти ліки «від старості». Публікуємо розповідь насельника Свято-Пантелеймонівського монастиря Святої Гори Афон ієромонаха Миколая (Генералова), який розповів про те, як Господь смертю позбавляє нас від мук і чому зробив вік нашого життя таким коротким.

______________________________________________________________________

– “Людина народилася задля праці”, – говорив святий Іов. З плачем ми народжуємося на світ, у трудах проводимо життя й у хворобі вмираємо.

Ще Адаму було сказано Господом, що він у поті чола буде добувати хліб свій. Життя людське на землі є не що інше, як безперервна та наполеглива праця. Тому Бог по своїй доброті й зволив припинити наше життя, щоб через те полегшити нашу працю», – каже афонський монах.

Ієромонах Миколай пояснює, що православний християнин не повинен бачити в смерті покарання від Господа, оскільки Бог забирає нас до себе в Царство Небесне виходячи із Своєї любові.

«Милосердний Бог не хоче, щоб ти працював довгий час. Бог зволив цьому життю бути коротким. Оскільки слава наша полягає у небі, то Бог бажає, щоб ми були з Ним.

Через те, що Він нас любить, для нашого життя захотів, щоб життя наше було коротким, щоб ми, знехтувавши цим життям, навчилися любити блаженне життя майбутнього.

Багато хто живуть так, ніби їм ніколи не доведеться померти. Хоча життя це їм дароване для того, щоб вони могли придбати собі небесне життя.

Якщо подумаєш про короткість цього житті, ти легко їм знехтуєш», – радить насельник Свято-Пантелеймонівського монастиря.

У книгах Старого Заповіту ми знаходимо свідчення того, що до Потопу люди жили незрівнянно довше, ніж ми – по 700, 800 і навіть 900 років.

Однак пізніше Господь скоротив наше земне життя в десять разів. Святогорець Миколай пояснює, що таким чином Бог вирішив скоротити кількість земного гріха.

«Коли побачив Бог, що злоба людська множиться, то зволив  скоротити роки нашого життя, щоб марно не сподівалися на його довготривалість. І щоб через те припинилося примноження гріхів, які ми вчиняємо.

Коли на початку світу люди жили незрівнянно простіше, ніж ми, Бог дарував їм довговічність. Але потім, коли побачив, що довговічність використовується на зло, благоволив скоротити життя людське».

Ієромонах вчить легко ставитися до важкого й тлінного життя, яке руйнують старість і хвороби та прагнути до життя небесного.

«Короткотривалість нашого життя пророк [Давид] пояснює подобою, узятою від павуків, що простирають  найтонші нитки, які розносить і перериває найменший вітер. Так і життя наше, яке ми з таким зусиллям продовжуємо, руйнує протяг і хвороби. Нерозсудливий той, хто, з таким зусиллям, працею та потом проходить земне життя, але не прагне до життя небесного, де матиме життя вічне з Христом».

Насельник Свято-Пантелеймонівського монастиря порівнює земне життя з в’язницею, з якої простягається шлях у життя справжнє – світле й вічне.

«Який невільник не прагне до своєї Батьківщини? Хто, сидячи в темниці, не бажає побачити світла? Цей же світ не наша земля, а в’язниця.

Якщо ти бажаєш довголіття, то це означає, що ти зичиш довготривалого ув’язнення. Якщо бажаєш старості, то це означає, що ти бажаєш довготривалої й нудної хвороби.

Від народження ти повинен зітхати про смерть. Смерть є благо, тому що змінює сьогоденне життя, подає нам розраду проти смутку.

Блажен, хто життя проводить у терпінні. Блаженна та душа, якій призначений спокій вічного життя», – каже ієромонах Миколай (Генералов).

Джерело

(Ще більше статей – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)