День пам’яті преподобномученика Макарія
7/20 вересня Православна Церква вшановує пам’ять преподобномученика Макарія Канівського, Пінського, Овруцького, Переяславського ігумена.
Святий Макарій подвизався в XVII ст. Для Західної Русі це був важкий період насадження унії й татарських нашесть.
Преподобномученик походив із волинського міста Овруча. Народився він у 1605 році в знатного подружжя Токаревських, що були ревними поборниками Православ’я. Батьки виховували в отроку страх Божий, любов до молитви та храму.
Святий навчався в Овручі при Успенській обителі, а після смерті батьків прийняв у ній чернечий постриг. Молодий монах любив молитися та читати твори Святих отців.
У 1625 році Макарій перейшов у Купятицьку Пінську обитель, де прославився своїми подвигами та благочестям, за що в 1630 році удостоївся сану ієродиякона, а через два роки – ієромонаха.
У 1637 році монахи Симонівської Брестської обителі просили ігумена Купятицького монастиря відпустити до них Макарія в якості настоятеля. Проте ігумен Іларіон (Денисевич) не відпустив Святого, а послав його в Київ до митрополита Петра Могили для передачі йому зібраних братією на перебудову Софійського храму кошти.
У свою чергу Макарій мав попросити допомогу на будівництво та оновлення монастирського храму, що зруйнувався.
Митрополит видав Святому універсальний лист для збору пожертв і в 1638 році поклав на нього обов’язки настоятеля Каменецької Вокресенської обителі (Гродненська область). Цією обителлю Преподобний керував до 1642 року, коли її захопили та пограбували уніати.
Покликаний в ігумени братією Купятицького монастиря, Святий укерував ним до 1656 року. Після того до 1659 року він був настоятелем Пінської обителі. У 1660 році, удостоєний сану архімандрита, Макарій став настоятелем Овруцького Успенського монастиря.
У ті часи католицька Польща намагалася насадити православним унію та католицтво. На монастир святого Макарія неодноразово нападали уніати та монахи-домініканці. Вони грабували майно, кривдили та били братію. Угодник Божий не впадав у відчай, а повчав братію уповати на небесне заступництво.
Коли в 1671 році уніати напали на обитель, то почали схиляти преподобного Макарія до переходу в унію.
Святий відповів, що яке спілкування може бути з ними в православних, якщо вони залишили правила Вселенських Соборів, прийняли передання брехні та замість того, щоб бути під Головою Церкви Іісусом Христом, схилилися перед земним владарем – папою Римським.
Тоді поляки розорили Овруч і монастир та розігнали монахів. Обитель запустіла, і Преподобний вирушив подвизатися в Києво-Печерську Лавру, де перебував два роки.
Після того угодник Божий став настоятелем Канівського монастиря й прославився даром звершення чудес та прозорливістю. Багато людей приходило до Святого й отримувало від нього повчання та зцілення.
Якось угодник Божий зцілив сліпого мешканця Канева, і той, вдячний за своє зцілення, збудував церкву на честь Богоявлення Господнього.
У однієї благочестивої жінки був лінивий син, що мав погану вдачу. Преподобний порадив йому уважно читати одну молитву «Отче наш». Юнак послухався поради та невдовзі виправився і став доброчесною людиною.
За два роки до своєї смерті архімандрит Макарій передрік про розорення міста та свою мученицьку кончину. Він постійно закликав віруючих твердо сповідувати Православ’я.
У 1675 році гетьман Дорошенко, що часто відвідував Преподобного, відмовився від підданства Туреччині та перейшов у руське підданство, очевидно, не без поради угодника Божого.
У 1678 році турки й татари напали на місто та захопили святу обитель. Вони били старця Макарія і вимагали сказати їм, де заховані монастирські золото та майно.
Преподобний відповів, що його золото на Небі, а не на землі. Нечестиві ж нещадно били угодника Божого палками, ламали його руки та ноги залізними знаряддями, здирали заживо шкіру. Святий молився Господу та мужньо терпів страждання.
7 вересня 1678 року архімандрита Макарія обезголовили. Віряни взяли його тіло й перенесли до монастирського храму. Загарбники ж підпалили церкву, і у вогні та диму загинули всі, хто в ній переховувався.
Уцілілі мешканці міста знайшли мощі преподобномученика Макарія нетлінними. Вони поховали їх під жертовником храму.
У 1688 році гроб угодника Божого відкрили, у повітрі розлилися пахощі. Мощі Святого через небезпеку нового нападу на Канівську обитель перенесли в Михайлівський Переяславський монастир, а після його закриття – в Переяславську Вознесенську обитель Полтавської губернії.
У 1942 році мощі Преподобномученика потрапили в Троїцьку церкву міста Черкас. З 1965 року мощі архімандрита Макарія почивають в черкаському храмі Різдва Пресвятої Богородиці.
Слава Богу вовіки. Амінь.
