Що означає любити когось усією душею?
Греч. Γαβριηλία ϒερόντισσα, у миру Аврилія Папаянні, народилася в Константинополі, у багатій родині.
Гаврилія здобула хорошу освіту, з 1932 року працювала в різних афінських лікарнях. Під час Другої світової війни жила у Великій Британії й там здобула спеціальність фізіотерапевта. Пізніше відкрила власну клініку в Афінах.
У 1955 році повністю продала та роздала всю свою власність і без грошей поїхала до Індії, де 5 років присвятила лікуванню прокажених та проповіді Православ’я прикладом свого життя. Багато інославних і навіть єретиків своєю любов’ю вона привела до Православ’я.
У 1959 році стала послушницею в монастирі святих Марфи та Марії, що у Віфанії, де прожила 3 роки.
У 1963 році пострижена в малу схиму на острові Патмос старцем Амфілохієм (Макрісом). Бере участь у багатьох православних місіонерських поїздках до США, Канади, Індії, Кенії, Танзанії, відвідує Західну Європу, Святу землю та Сінай.
З 1979 року протягом 10 років жила у напівзатворі в квартирі в центрі Афін, де приймала безліч відвідувачів.
На початку 1990 р. м. Гаврилію госпіталізували з діагнозом рак лімфовузлів. У день Великодня вона причастилася і ракова пухлина зникла.
Після чудесного зцілення Гавриїлія переїхала на острів Лерос до монастиря святих Ангелів, де жила безмовно й прийняла велику схиму.
Померла 28 березня 1992 р. у віці 95 років, похована в монастирській церкві Панагія ту Кастру, що на острові Лерос.
_______________________________________________________________________________
«Коли ми беремо чотки та поминаємо тих, за кого хочемо помолитися, нашим двигуном є любов.
«Боже мій, Ти знаєш, як я люблю цю людину. Це любов — не моє, адже Джерело любови — це Ти. Від цього Джерела черпаю і я, і довіряю Тобі цю людину. І прошу Тебе: даруй їй просвітництво, даруй їй віру, даруй їй усі Твої багаті милості. Припадаю до ніг Твоїх із любов’ю та благаю Тебе про таке, таке і т. д. ».
І ти подумки приносиш до ніг Христових цих осіб, ніби й вони самі знаходяться тут, разом із тобою, і уклінно моляться перед Ним.
Як показує багаторічний досвід, Бог творить безліч чудес через таку молитву. Тому що Бог бажає, щоб ми були його співробітниками. Якими б мізерними ми не були. Бо ми Його творіння, і Він діє через ці творіння…
Любити когось від щирого серця — це означає молитися за нього. Така молитва робить людину причетною до Раю ще тут, на землі.
Любити когось від щирого серця — це означає молитися за нього.
Якось, коли я вже зрозуміла, що молитва є все, я побачила на дорозі двох дітлахів, які билися один із одним до крові.
Я не пішла їх рознімати, як вчинила б раніше, але помолилася за них від щирого серця. Відвернувшись від них, я вигукнула до Бога: «Господи, поклади мир Твій між ними !».
І коли я повернулася в їхній бік знову, то побачила, що вони помирилися та почали весело грати один із одним. Це була відповідь Божа на молитовне прохання.
Знай і пам’ятай про це.
Мир душевний і спокій, а також те, як ми живемо, показують, наскільки ми віруємо у Бога.
Мир душевний і спокій, а також те, як ми живемо, показують, наскільки ми віруємо у Бога.
Буває, що хтось нам каже найкращі проповіді. Але якщо ми побачимо, що він схвильований, обурений і сам не може знайти спокою, то ми не зможемо повірити його словесам».
Любов та смирення йдуть разом. Коли любиш людину, не можеш бути егоїсткою перед нею.
Візьми дитину та матір. Брата та сестру. Батька та матір.
Пам’ятаю, коли я була дитиною біля матері, яку я дуже любила, і біля батька, який був таким ніжним і добрим, я не наважувалася мати свою волю, коли мій егоїзм хотів щось… Тільки щоб не засмучувати їх! Не тому, що я не хотіла того чи іншого. Хотіла.
Але так само відбувається й сьогодні. Якщо я не роблю чогось поганого, означає, що я не хочу «засмучувати» Бога. Не тому, що перед Ним тремчу. Бо люблю Його.
Якщо я не роблю чогось поганого, означає, що я не хочу «засмучувати» Бога. Не тому, що перед Ним тремчу. Бо люблю Його.
Я не бранець Божий. І не «здалася», як буває на війні. Я хочу приносити щодня себе саму. З усією моєю любов’ю й усією моєю волею, тепер, поки жива, сьогодні, і нехай не буду трупом послуху тільки.
Кажу Йому: «Хочу те, що хочеш Ти, Боже мій». Не можу відчувати інакше. Так само і з людьми. Хочу любити їх від щирого серця і люблю. І мене зовсім не цікавить, що він за людина. Він – Людина. Із серцем, душею, розумом, як я. Кінець!
Герондиса Гавриїлія (Папаянні), монастир Святих Ангелів на острові Лерос (+ 28 березня 1992 р.)
