День пам’яті благовірної цариці Пульхерії

10/23 вересня Православна Церква вшановує пам’ять святої цариці Пульхерії.

Грецький імператор Аркадій (395 – 408 рр.) залишив після себе восьмирічного сина Феодосія і трьох дочок: Пульхерію, Аркадію та Марину.

Пульхерія була старшою. Вона вирізнялася розумом і скромністю. Її прийняв Феодосій у співцарювання і та почала правити Грецькою імперією, коли їй було 16 років.

Дівчина відмовилася від заміжжя і, обручивши себе Богу, до смерті перебувала в непорочності.

Сестер Пульхерія також переконала берегти невинність, і вони жили разом із нею в пості й молитвах. Імператору Феодосію Свята була замість матері та навчила його всього того, що потрібне доброму правителю.

Пульхерія побудувала прекрасний храм на честь Пречистої Богородиці у Влахернах і багато інших церков і монастирів та роздавала щедру милостиню убогим. Її турботами Грецьке царство перебувало, крім внутрішніх єретичних хвилювань, в мирі й спокої.

Коли Феодосію пішов двадцятий рік, Пульхерія почала шукати йому гідну дружину, яку знайшла в особі Афінаїди, дочки славного Афінського філософа Леонтія. Але та була язичницею.

Привівши Афінаїду до віри Христової та наблизивши до себе, як рідну дочку, Пульхерія видала її заміж за Феодосія. У Святому Хрещенні Афінаїду назвали Євдокією.

Стараннями блаженної Пульхерії в 431 р. був скликаний Третій Вселенський Собор в Ефесі проти нечестивого Несторія.

Не витерпівши ударів, які наносила свята цариця єресі, ворог роду людського задумав усунути її від влади.

У імператора Феодосія був євнух на ім’я Хрисафій, улюбленець і радник царя, людина лукава, злісна та сріблолюбна. Будучи єретиком, Хрисафій вороже ставився до благочестивого Патріарха Флавіана й прагнув погубити його.

Зрозумівши, що йому на перешкоді стоїть цариця Пульхерія, Хрисафій замислив зле й проти неї. Він почав сіяти чвари між Пульхерією та Євдокією, намагаючись порушити їхню взаємну любов.

У Феодосія була звичка підписувати папери і не читати їх. Бажаючи виправити цей недолік, Пульхерія приготувала грамоту від імені імператора, в якій писалося, що імператор віддає Пульхерії в рабство свою дружину Євдокію. Вона піднесла її для підпису царю.

Той, не прочитавши, що там написано, підписав грамоту. Тоді Пульхерія запросила до себе Євдокію та не відпустила її до царя, коли той послав за нею. Сама ж вона з’явилася з грамотою до брата й показала йому, як він необачно чинить, коли підписує папери, не читаючи їх.

Дізнавшись про те, лукавий Хрисафій сказав Євдокії, що Пульхерія її принижує та хоче мати її своєю рабою. Розгнівавшись на Пульхерію, Євдокія почала підбурювати чоловіка усунути сестру від влади.

Блаженна ж Пульхерія, бачачи ворожість Євдокії та Хрисафія, сама віддалилася в безлюдну місцевість і жила там в мовчанні та благочесті.

Разом із тим єретик Хрисафій, дочекавшись зручного часу, налаштував царя проти Патріарха. Для Церкви Божої настав час заколотів, коли єретики почали діяти не боячись.

Однак згодом Бог відкрив духовні очі Феодосія, і він усвідомив свою помилку, переконався в несправедливості гніву своєї дружини на святу Пульхерію та зрозумів злобу Хрисафія.

Хрисафія засудили до заслання. Дорогою до нього він потонув у морі. Євдокію ж помилково звинуватив чоловік у перелюбі. Вона тривалий час перебувала в Єрусалимі, допоки наполегливими проханнями не пом’якшила гнів чоловіка та не примирилася зі святою Пульхерією. Святій на знак миру вона послала образ Пречистої Богородиці, написаний, за переданням, святим Євангелістом Лукою.

Коли Євдокія відправилася в Єрусалим, імператор Феодосій вмовив Пульхерію повернутися на царство. Тоді припинилася буря, що викликала єресь, і заворушення вщухли.

У в Церкві настала тиша, і Грецька імперія насолоджувалася миром. Через тривалий час повернулася з Єрусалима Євдокія та принесла з собою святиню – руку святого первомученика Стефана.

На 42-му році від народження імператор Феодосій захворів і, відчувши наближення своєї кончини, розповів святій Пульхерії про одкровення. Йому було відкрито, що наступником його буде воїн Маркіан.

Імператор попросив Пульхерію посприяти Маркіану в досягненні престолу. Коли Феодосій помер, свята Пульхерія обрала на царство Маркіана як мужа достойного й догідного Богу.

Опісля всього вона бажала знову усамітнитися, однак новообраний цар і весь синкліт просили її не кидати їх, а допомогти управляти царством.

Це було можливим тільки після шлюбу з імператором, і свята Пульхерія розповіла про свою обітницю зберігати невинність до самої смерті. Проте й Маркіан розповів, що дав Богу таку ж обітницю.

Тоді заради потреб святої Церкви, яку бентежили єретики, Пульхерія вступила в шлюб з Маркіаном і жила з ним, як сестра з братом.

Святий Дух перебував у душі й серці Пульхерії, вона була ревною поборницею Православ’я. Її турботами в 451 р. був скликаний Четвертий Вселенський Халкидонський Собор Святих отців проти Діоскора та Євтихія.

Проживши 54 роки та роздавши все своє майно церквам, монастирям і бідним, в 453 р свята Пульхерія відійшла до Господа.

Її молитвами, Господи, не позбав і нас Царства Твого Небесного. Амінь.