День пам’яті священномученика Іуліана Галатійського та ін.

12/25 та 13/26 вересня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Іуліана Галатійського, пресвітера та інших 40 мучеників із ним.

Святий Іуліан був пресвітером і жив поблизу древнього міста Анкіри. Він прийняв мученицьку кончину, коли Римською імперією правили нечестиві імператори Діоклетіан та Максиміан. У той час правителем Галатійської області був Антонін.

Через розпочате на християн гоніння Священномученик, а разом із ним ще 40 християн переховувалися в печері, де й звершували Богослужіння.

За наказом Антоніна Святого схопили й почали від нього вимагати, щоб він видав інших християн, які встигли сховатися. Іуліан відмовився та голосно закликав християн піти за ним на мученицький подвиг.

Коли Святого привели до правителя Антоніна, останній сказав йому звершити ідольське жертвоприношення. На це Іуліан відповів, що для християн найкращий жереб – померти за віру, в якій вони виховані.

Після того для катування угодника Божого за наказом ігемона приготували розжарений залізний одр. Святий перехрестився й зійшов на нього. Одразу ж з’явився Ангел Господній, який остудив полум’я, і Іуліан залишився неушкодженим.

Тоді правитель запитав у Священномученика, хто він і як загасив вогонь. У відповідь Святий назвав себе Божим слугою.

Потім до правителя привели матір Святого, від якої почали вимагати, щоб вона переконала сина принести фіміам богині. При цьому погрожували збезчестити її.

На це стариця відповіла, що не буде їй вини, якщо осквернять її тіло проти її волі, а навпаки це буде запорукою вічного блаженства.

Після того старицю відпустили, а Іуліана засудили до страти.

Перед усіченням Святий подякував Господу та попросив, щоб тим, хто буде брати землю з місця його погребіння, дарувалося прощення гріхів і звільнення від пристрастей, а також, щоб їхнім полям не завдавали шкоди ні птахи, ні комахи.

Помолившись, Іуліан схилив під меч свою голову зі словами: «Господи, прийми дух мій!». І почувся з неба Голос, який кликав Святого в Царство Боже.

Цей голос почули й 40 християн, що перебували в печері. Вони пішли на місце катування Іуліана, але вже не застали його живим.

Християни привселюдно проголосили Христа Істинним Богом. Їх схопили воїни та за наказом Антоніна обезголовили.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Ще більше статей – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)