Ох, ці ж бабусі та дідусі!

– Бабусі та дідусі завзято повчають, втручаються, що в результаті призводить до сварок. Як правильно поводитися з ними?

– П’ята заповідь нам каже: «Шануй батька твого й матір твою, і добро тобі буде й довголітній будеш на землі».

Шануй, поважай, а не посади на горба родичів і вези їх.

Звернемося до слів зі Святого Євангелія: «Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом.»¹.

Чоловік та дружина стали одним цілим. Все. Будь-які втручання – відповідь одна: суворо припиняти.

Євангеліє від Матвія говорить: «Якщо ж праве око твоє спокушає тебе, вирви його і кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один із членів твоїх, а не все тіло твоє буде вкинутим у геєну. І якщо права твоя рука спокушає тебе, відсічи її та кинь від себе, бо краще для тебе, щоб загинув один із членів твоїх, а не все тіло буде вкинуте в геєну» ².

Про що тут йдеться?

Болісно й страшно втратити якийсь наш член чи орган, так само травмує відмова від спілкування з кимось із рідних та близьких. Але найкраще зробити саме так.

Святі отці кажуть, що ми відмовляємося від контакту з людьми, які можуть бути близькими й рідними, але спілкування з якими веде до зла. Так, нам боляче, шкода, але це є рятівним. Гріха в цьому немає.

Якби хтось із рідні влазив у мою родину, вносячи свої нотки та струни, то я просто зачинив би двері перед ними та не пустив би під дах свого будинку.

– Тобто радикальний вихід і на цьому крапка?

– Які можуть бути питання, якщо про це свідчить Святе Письмо?

Для мене, православного християнина, питань чи сумнівів немає й не може бути. За батьків ми, як віруючі люди, продовжуємо молитися, але дозволяти їм втручатися в наше життя не можна.

З цього приводу психологи кажуть:

“Доволі часто дружини звинувачують у всіх своїх нещастях свекрух. Вони не розуміють, що це лише зовнішня причина, яка проявилася завдяки тому, що у них із чоловіком не побудовані зрілі подружні стосунки та не визначені межі між двома сімейними системами – сім’єю батьків чоловіка та їхньою власною”.

Найчастіше з економічних причин сімейні пари в нашому суспільстві вимушені жити під одним дахом із батьками. Але буває й так, що можливість жити окремо є, але хтось із подружжя не готовий до відокремлення від своїх батьків, чи навіть вважає за краще жити з батьками чоловіка чи дружини.

Таке небажання відокремлюватися від батьківської сім’ї, – звертають увагу сучасні психологи, – вказує на серйозні психологічні проблеми того з подружжя, хто не хоче відокремлення, і це не може не позначитися на якості подружніх стосунків. Така людина не готова взяти на себе обов’язки чоловіка чи дружини, вона не приймає нової соціальної ролі, а й надалі залишається сином чи донькою своїх батьків. Батьки молодих часто надають свою допомогу, послуги, упускають момент, коли пора вийти з ролі наставника та припинити гіперопіку, тому й хочуть за це плату у вигляді свого втручання та повчань.

Але як би там не було, необхідно шукати компроміс, згладжувати гострі кути, знаходити точки дотику. Головне – поважати й намагатися зрозуміти один одного.

(Протоієрей Сергій Воронкін)

(Ще більше статей – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)