День пам’яті святителя Михаїла Київського
30 вересня/13 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять святителя Михаїла, першого митрополита Київського.
Святитель Михаїл був першим митрополитом Київським (988-992 рр.). За Іоакимівським літописом, він був сирійцем, а за іншими джерелами – болгарин чи серб.
Згадки про діяльність Святителя можна знайти в Першому Новгородському літописі. У 989 році він прибув разом із грецькими посланниками до великого князя Володимира. Так святитель Михаїл став першим митрополитом Київським.
Більшість церковних істориків схиляється до версії, що Першоієрарха хіротонісав на Митрополита «на Русь» костантинопольський патріарх Миколай Хризоверг у X сторіччі. Після чого той разом із єпископами прибув до Києва.
Деяку інформацію до загальної картини життя Святителя додають Воскресенський та Никонівський літописи. Саме в Никонівському літописі розповідається про візит митрополита Михаїла Київського разом із чотирма єпископами до Ростова в 991-му році.
Виходячи з цього, можна стверджувати, що Михаїл I був присутній під час Хрещення Русі, а також благословив князя Володимира на будівництво Десятинної церкви та сприяв заснуванню церкви Архангела Михаїла, на місці якої пізніше збудували Михайлівський Золотоверхий монастир.
Інші дослідники історії Української Православної Церкви пов’язують діяльність митрополита Михаїла з часами, коли патріархом Константинополя був святий Фотій, а це стосується IX сторіччя. Ця версія має підтвердження у праці архімандрита Києво-Печерської лаври Захарії “Палінодія”, що датується 1621 роком і ґрунтується на більш давніх джерелах. Про це говориться і в Густинському літописі, який описує прибуття Михаїла до Києва та його зустріч із князем Олегом у 886 році.
Життєписець характеризує його як розумну й освічену людину. Усе життя його було прикладом святості.
На його долю випало нелегке, але благодатне служіння. Життя першого митрополита Київського Михаїла було схожим на апостольське. Він проповідував Євангеліє, поставляв у містах священство.
Святитель Руської землі перш за все охрестив усе князівське оточення: синів князя Володимира, князівську знать і військо.
«Того ж самого часу сам митрополит Михаїл, — писав святитель Димитрій Ростовський у книзі «Літопис-Синопсис», — охрестив наодинці в криниці або в джерелі всіх дванадцять синів Володимира, яких він мав від різних дружин. З того часу те джерело над Дніпром, де хрестилися сини Володимира, й понині називається Хрещатик». Православна Українська Церква ублажає святителя Михаїла як хрестителя першопрестольного града Києва.
У трудах проповіді Святого Євангелія Святителю допомагав і сам князь Володимир. Саме він наказав усіх жителів Києва зібрати на березі Дніпра для святого хрещення, яке здійснив митрополит Михаїл із багатьма пресвітерами. Хрещенням Києва було покладено початок просвітленню Київської Русі світлом євангельської істини.
Також разом із іншими прибулими з ним священнослужителями він ревно обходив рiзнi областi молодої християнської країни, де скидав ідолів, повсюдно хрестив і навчав істинній вірі нову паству.
За переданнями земне життя Михаїла Київського завершилося 28 червня 992 року. Поховали митрополита в Києві, а у 996 році його мощі перенесли до новозбудованої Десятинної церкви Пресвятої Богородиці.
Історики припускають, що саме в той час відбулася канонізація Православною Церквою. Близько 1103 року, за святого ігумена Феоктиста, мощі його перенесли в Антонієві печери.
А вже 13 жовтня 1730 року їх перенесли до Великої Печерської церкви, там вони знаходилися до 3 жовтня 1941 року. Тоді, під час Другої світової війни, собор підірвали, а мощі Святителя були втрачені.
У зв’язку з цим пам’ять святителя Михаїла, першого Митрополита Київського святкується 13 жовтня, а також 28 червня – в день кончини.
Раніше пам’ять його відзначалася також 15 вересня, разом із вшануванням преподобних Антонія та Феодосія Печерських. Підтвердження цьому знаходимо в службі Святителя, в 2-й стихирi на Хвалітєх…, де говориться: «На початку нового року почавши сходження, як першому тобі, блаженний, святителю на Русі, перші снопи пісень приносимо».
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Ще більше статей – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)
