День пам’яті священномученика Никифора Кантакузена
6/19 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Никифора (Кантакузена), Екзарха Константинопольського Патріарха.
Священномученик Никифор народився в 40-х роках XVI ст. в Греції.
Він здобував освіту в Італії, а потім викладав у грецькій школі в місті Падуї. Близько семи років Святий перебував у Венеції, де проповідував при грецькому храмі святого Марка.
У 80-х роках XVI ст. угодник Божий повернувся до Греції та зайняв чільне місце при дворі Вселенського Патріарха.
Він удостоївся сану диякона, а пізніше – протодиякона. Коли в 1588 – 1590 роках Патріарх Ієремія подорожував на Русь, Никифор був Місцеблюстителем Патріаршого престолу.
У 1592 році Святий став Екзархом Молдавії та Речі Посполитої, де Православна Церква перебувала в дуже скрутному становищі. Щоб успішно виконувати своє служіння, Екзарх мав мати високі адміністративні здібності, велику мужність, богословську освіту, високі моральні якості.
У серпні 1595 року святий Никифор скликав Собор, на якому була заперечена можливість унії з Римом. Разом із тим угодник Божий розіслав послання священнослужителям, в яких закликав до непокори архієреям-відступникам Іпатію Потію та Кирилу Терлецькому, що підписали акт унії з римо-католицькою Церквою.
У 1596 році в місті Бресті за підтримки польської влади була укладена Брестська унія. Це рішення ухвалили ряд єпископів-зрадників Київської митрополії Константинопольської Православної Церкви на чолі з митрополитом Михаїлом Рогозою. Вони визнали католицьке віровчення та підпорядкування римському папі зі збереженням богослужіння візантійської літургійної традиції церковно-слов’янською мовою.
Хоча уряд короля Сигізмунда ІІІ чинив перешкоди, в тому ж 1596 році у Бресті відбувся Собор православного духовенства. Його очолили Екзарх Никифор, два єпископи Київської митрополії та князь Костянтин Острозький.
Присутність Екзарха Никифора на Соборі зміцнила позицію православних, оскільки угодник Божий був наділений Патріархом правом головувати на усіх Соборах в межах Вселенського Патріархату та від патріаршого імені вирішувати всі питання щодо віри та церковного устрою.
Православний Собор визнав рішення собору уніатів позбавленими будь-якої канонічної основи, підтвердив вірність Константинопольському Патріархату, а відступників анафематствував.
Після Собору Екзарх Никифор залишився в білорусько-українських землях, що зміцнювало противників унії. Святий розсилав грамоти тим, кого долали сумніви, звільняв священнослужителів від послуху єпископам-уніатам. Невдоволений діями Никифора польський король розпорядився заарештувати його за звинуваченням у шпигунстві на користь Туреччини.
У 1597 році у Варшаві відбувся Сейм, на якому розглядалися питання про законність Брестської унії, які висунули на розгляд представники православних.
На Сеймі уніати протестували проти рішень Православного Собору, що відбувся у Бресті. Вони говорили про відсутність у православних належних повноважень для проведення Собору та відлучення уніатських архієреїв від Церкви.
У березні засідання Сейму відвідав Екзарх Никифор. Тоді ж його затримали й ув’язнили в Марієнбурзькій фортеці, де з невідомих причин він помер у 1598 чи у 1599 році.
Православні вважали, що за королівським наказом Святого заморили голодом. Так угодник Божий прийняв мученицьку кончину за боротьбу проти унії та захист Православ’я.
У 2001 році Синод Української Православної Церкви приєднав священномученика архідиякона Никифора до лику святих.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)
