День пам’яті мучеників Сергія та Вакха

7/20 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять святих мучеників Сергія та Вакха.

Святі Сергій та Вакх походили з Риму. Вони були вельможами та найбільш довіреними особами імператора Максиміана. Цар поважав і любив їх. Вони сповідували християнську віру та служили Христу потай, бо боялися гніву Максиміана, який ненавидів християн.

Згодом дехто зі заздрості до їхньої честі та слави доніс царю, що Сергій та Вакх не вклоняються ідолам та вірують у Христа.

Цар не хотів вірити обмовникам і вирішив переконатися в цьому. Він влаштував свято на честь язичницьких богів і пішов у супроводі вельмож, воїнів та слуг в храм Зевса для жертвоприношення.

Максиміан увійшов в капище і стежив, чи увійдуть у нього Сергій та Вакх. Однак вони залишилися назовні. Тоді цар повелів привести їх до храму силоміць, після чого змушував святих принести жертву ідолам. Сергій і Вакх відмовилися це зробити та визнали себе християнами.

Цар розгнівався на святих, наказав позбавити їх знаків високого сану та водити містом у жіночому спідньому вбранні.

Після того Максиміан покликав Сергія та Вакха до себе й почав лагідно вмовляти їх повернутися до шанування язичницьких богів. При цьому він сказав святим, що в разі непокори змушений буде катувати їх за зневажання його богів.

Однак святі не зважали на його вмовляння та продовжували сповідувати Христа.

Тоді Максиміан вирішив відправити їх до ігемона Антіоха, що правив східними провінціями Римської імперії. Антиох люто переслідував християн та вирізнявся дуже жорстоким характером. Свій високий сан він отримав завдяки клопотанню за нього перед царем Сергія та Вакха.

Коли святих вели до Антіоха, однієї ночі їм з’явився Ангел Господній і укріпив їх на подвиг. Сергій та Вакх невимовно зраділи та прославили Бога за таку Його милість.

Ігемон Антіох у той час знаходився в місті Варваліссо в Месопотамії. Воїни привели до нього Сергія та Вакха й віддали йому царську грамоту. У ній цар наказував Антіоху катувати святих і умертвити їх у разі відмови вклонитися ідолам та помилувати їх, якщо вони повернуться до ідолопоклонства.

Ігемон облесливо говорив зі святими. Він називав їх своїми благодійниками, що виклопотали йому високий сан. Вмовляв їх не спричиняти собі зла та виконати царський наказ. Однак святі залишалися непохитними у вірі.

Тоді Антіох наказав ув’язнити Сергія, а Вакха жорстоко бити. Коли били Святого, кров його лилася рікою, а м’язи відділялися від кісток. Під час цього катування Вакх відійшов у Небесні Обителі. Тіло його кинули за містом на поживу звірам та птахам. Християни, які переховувалися від мучителів, поховали його в печері.

Святий Сергій почув про мученицьку смерть друга й засмутився через розлуку з ним. Однієї ночі йому явився уві сні Вакх і розповів про винагороду, що приготована для них на Небесах. Сергій звеселився та звеличив Господа.

Невдовзі Антіох вирушив у місто Суру й взяв із собою Сергія. Там він знову почав вмовляти Святого вклонитися богам і обіцяв йому повернення сану.

Однак Сергій сказав Антіоху, що він шукає не тимчасової слави, а вічної. Святий обіцяв ігемону виклопотати для нього блага в Царя Небесного, якщо він зречеться несправжніх богів і поклониться Істинному Богу.

Після цього Антіох наказав взути Сергія в залізні чоботи, всередину яких були набиті довгі цвяхи, і гнати його перед своєю колісницею в місто Тетрапіргій. У тому місті Святого кинули в темницю.

Там уночі йому з’явився Ангел Господній і зцілив його рани. На другий день Сергій зі здоровими ногами постав перед ігемоном. Антіох дуже здивувався і назвав Святого волхвом. Потім Святого повели в тих самих чоботах у місто Розафу.

Ігемон після чергової відмови Сергія від поклоніння богам засудив його на смерть. Святого вивели за місто й усікли мечем. Тіло мученика християни поховали на місці його страти.

Згодом віряни міста Сури захотіли потай забрати мощі Мученика та перенести в своє місто. Коли вони наблизилися до місця поховання Святого, раптом над його гробом з’явився вогненний стовп, що досягав до Неба. Вони злякалися та зрозуміли, що Святий не бажає перенесення його мощей. Жителі Сури спорудили на тому місці кам’яну гробницю.

З часом в Розафі збудували храм на честь святого Сергія. Туди урочисто перенесли його чесні мощі. На місці поховання Святого й у тому храмі звершувалося багато чудес. Крім того, щороку в день пам’яті Сергія на місці його кончини збиралися звірі з довколишніх пустель. Вони обходили те місце і після того поверталися в пустелю.

Богу нашому слава навіки. Амінь.

(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)