Для малят. Добра казочка на ніч
Якщо вам раптом потрібно прочитати діткам щось на ніч, милішу за цю казочку ще треба пошукати. Добра казочка на ніч 🥰
“В останні часи людей спасатиме любов, смирення та добро. Добро відчинить ворота Раю”. (Прп. Гавриїл Ургебадзе)
_________________________________________________
Настав час спати, і маленьке зайченя міцно вхопило великого зайця за довгі вуха. Воно хотіло точно знати, що його великий заєць слухає.
– Знаєш, як я тебе люблю?
– Звичайно, ні, малеча. Звідки мені знати?
– Я люблю тебе – ось як! – І зайченя розкинуло лапки широко-широко.
Але у великого зайця лапи довші.
– А я тебе – ось як.
«Ух, як широко 😍 », – подумало зайченя.
– Тоді я люблю тебе – ось як! – І воно потягнулося вгору щосили.
– А я тебе – ось так, – потягнувся за ним великий заєць.
«Ого, як високо, – подумало зайченя. – Мені б так!»
Тут зайченя здогадалося: стало на передні лапки, а задні піднесло вгору по стовбуру!
– Я люблю тебе до кінчиків задніх лап!
– І я тебе – до кінчиків твоїх лап, – підхопив його великий заєць і підкинув угору.
– Ну, тоді… тоді… Знаєш, як я тебе люблю?… Ось так! – і зайченя поскакало-перекинулося по галявині.
– А я тебе – отак, – посміхнувся великий заєць, та так підстрибнув, що дістав вухами до гілок!
«Оце стрибок! 😮 – Подумало зайченя. – Якби я так умів! 🥹 ».
– Я люблю тебе далеко-далеко цією стежкою, як від нас до самої річки!
– А я тебе – як через річку і о-о-он за ті пагорби…
«Як далеко», – сонно подумало зайченя. Йому більше нічого не спадало на думку.
Тут угорі, над кущами, воно побачило велике темне небо. Далі неба нічого не буває!
– Я люблю тебе до самого місяця, – прошепотіло зайченя, і заплющило очки.
– Треба ж, як далеко… – Великий заєць поклав його на ліжечко з листя.
Сам влаштувався поряд, поцілував його на ніч… і прошепотів йому на вушко:
– І я люблю тебе до самого місяця. До самого місяця… і назад.
Це дуже-дуже багато, це таке велике благо, коли тебе люблять до місяця, а потім назад.
(Нові статті – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)
