Що спасає душу?

Кожній богобоязливій душі передують два великі подвиги: перший, щоб отримати благодать Святого Духа, тому що й можливості немає вступити комусь на шлях спасіння й, тим більше, ходити по ньому, якщо не отримає він наперед таємничої благодаті Всесвятого Духа, другий більш тяжкий, спасає душу – щоб не позбутися цієї благодаті, яку одержують багатьма потами та працями… І цей великий подвиг, щоб не позбутися Божої благодаті, отриманої вже, належить душі до останнього нашого подиху.
(Преподобний Симеон Новий Богослов)

“…Є дуже хороші правила, наприклад, ніколи не лихословити, ніколи не брати чужого, ніколи, припустимо, не напиватися до п’яну й таке інше.

Добре це? Так, добре.

Чи спасе це душу? Ні.

У соціальному плані, коли ти виконуєш ці правила, то будеш гарною людиною.

Чи спасає це тебе? Ні. А що ж спасає?

Спасає Бог.

За якої умови?

Як Бог може спасти людину? Тільки благодаттю.

Людина має бути не просто гарною, а вона має бути сповненою благодаті. Вона повинна жити так, щоб Господь захотів прийти до неї в серце зі Своєю благодаттю. А для цього потрібна любов до Бога.

Необхідна справжня сильна любов. Любов, що перевищує любов і до онука, і до сина, і до дочки, і до дружини, і до Батьківщини, і до своєї роботи, до чого б там не було.

Любов до Бога має перевищувати. Якщо цього немає, то й Божої благодаті немає. Будь ти хоч ідеальною людиною: зубки почищені, завжди причесаний, морда виголена, черевики блищать, нікому поганого слова ніколи не сказав, нікому в морду не дав, нікого нічим не образив.

Що далі? Нічого. Це що, спасіння? Ні.

Ну просто хороша, вихована людина, дякувати Богові, побільше б нам таких. Чи означає це, що вона успадкує Царство Небесне? Ні.

Дехто каже: “Ой, він був такою гарною людиною”. Ну то й що? А в пеклі знаєте, скільки хороших людей? Мільярди добрих людей, але вони не просвітлені світлом Христової істини.

А в Царстві Небесному – одні погані, але ті, що покаялися та просвітилися світлом Христової істини.

У Царстві Небесному немає жодного праведника, а тільки грішники, що каються. І Христос їх, грішників, прийшов спасати. Бо навіщо рятувати праведників? Господь каже: «Я не прийшов до здорових, а до хворих»¹.

А в чому тут справа?

А дуже просто: візьми будь-якого праведника з його чистими черевиками й чистими зубками та плюнь йому в обличчя. Ну і подивишся, який він праведник 😄😆

І з нього, як із тюбика гуталін, все полізе одразу, вся його праведність. А спробуй, вдар його по правій щоці. Якщо це людина, просвітлена світлом Христової істини, вона підставить ліву. А цей: “Та яке ти мав право? Та я тебе посаджу, та я зараз хлопцям скажу, та ми тебе тут розмажем!” Ось яка буде реакція у “праведника”, тому що ця праведність неглибока.

Непогано, коли хтось добре вихований, але це не відіграє особливого значення для Бога. Абсолютно неважливо, в якій ти квартирі живеш, який у тебе автомобіль, який у тебе костюм, яка маєчка під костюмом, які в тебе м’язи – це нічогісінько не важить для Бога.

Господь глибше дивиться, навіть не на серце, а що там усередині в серці, яка твоя душа. Ось, що для Бога цікаво. М’ясце наше хробачки з’їдять, костюмчик – погладшаємо – родичам віддамо … 🙃

А ось душа – це вічне створіння Боже.

Що ж означає оте здобування благодаті?

Здобуття Святого Духа і є здобуттям Божої благодаті. Під набутком не можна розуміти накопичення подібно до того, як накопичуються матеріальні або навіть нематеріальні цінності, такі як трудові навички або знання.

Набуття благодаті означає щось інше. У міру духовно-морального вдосконалення людини, яке відбувається не інакше як за сприяння Божого, людина не просто стає кращою та досконалішою; вона уподібнюється Богу та духовно зближується з Ним.

Чим вищим є ступінь уподібнення та єднання людини та Бога, тим яскравіше проявляється й виразніше сяє в ній Божа благодать. Власне, весь благодатний спасительний процес і називається набуттям благодаті або освяченням, обоженням.

(Скарбниця духовної мудрості)

(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)