Пам’ять преподобного Іуліана Персянина, пустельника

18/31 жовтня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Іуліана Персянина, пустельника.

Святий Іуліан походив із незнатної та небагатої сім’ї. Він не мав світської освіти, але пізнав віру Христову не лише на словах, а на ділі.

Святий зрікся світу та поселився в печері в Парфянській пустелі, що простягалася до берегів Євфрату.

Подвижник умертвляв свою плоть і лише раз у тиждень вживав хліб із сіллю та водою. Його втіхою та духовною їжею були Псалми Давида, роздуми про Бога й молитва. Праведне життя Іуліана не приховалося від людей, і скоро біля Преподобного зібралося багато мужів, які бажали подвизатися під його керівництвом. Недовго Преподобний перебував зі своїми учнями. Заради самітництва та невпинного перебування в молитві він віддалився за 50 верст у глиб пустелі. Зрідка заради повчання Святий відвідував братію, яку залишив.

Лагідна вдача

Якось, коли святий Іуліан мав вкотре піти в пустелю, юнак на ім’я Астерій, що виріс у розкоші, але мав велику ревність до благочестя, почав просити, щоб Подвижник взяв його з собою. Святий довго відмовляв його, а потім схилився на невідступні прохання. Астерій із радістю вирушив у путь, однак через три дні почав знесилюватися. Іуліан запропонував йому повернутися назад, але юнак не знав зворотного шляху і знесилений не міг іти.

Зворушений стражданнями юнака, угодник Божий став на коліна та зі сльозами молив Господа про порятунок свого учня. Господь почув молитву Преподобного і на тому місці, де його сльози впали на землю, витекло джерело води.

Одного разу Святий йшов пустелею на деякій відстані попереду від свого учня Іакова, (мав таку звичку, бо це не переривало споглядання). Раптом на дорозі з’явився страшний звір. Іуліан не відвернув уваги від молитви, лише перехрестив звіра, і той впав, ніби мертвий.

Разом із декількома учнями преподобний Іуліан зійшов на гору Синай. Поряд зі скелею, за якою ховався Мойсей, коли удостоївся побачити Господа, він побудував каплицю. Під час правління візантійського імператора Юстиніана (527 – 565 рр.) каплицю відбудували.

Святий мав лагідну вдачу. Якось згаданий учень Астерій приніс йому на плечах мішок смокв, при цьому йому довелося нести цей мішок протягом семи днів шляху. Преподобний зніяковів та засмутився через те, що інша людина заради нього так обтяжила себе, і не захотів прийняти подаяння.

Тоді Астерій сказав, що не скине з себе мішок, допоки Іуліан не погодиться взяти смокви. Хоча Подвижник і не хотів вживати їжу, що здобута працею іншого, але погодився виконати умову та сказав Астерію якнайшвидше скинути важку ношу.

Боротьба з єресями

Коли нечестивий римський імператор Юліан Відступник (361 – 363 рр.) прибув у Персію, християни,  які боялися гонінь, прийшли до Іуліана та почали просити молитов про зведення з престолу злого ворога християн. Десять днів Преподобний молив Господа про звільнення від злого тирана, після чого почув божественний голос, який сповістив про швидку смерть мучителя.

Між тим поширювалася єресь аріан. Імператор Валент ІІ (364 – 378) став єретиком і розпочав ще більш жорстоке гоніння на послідовників Христа, ніж Юліан Відступник. Єретики розповсюдили чутку, що святий Іуліан схилився до їхньої віри. Коли Преподобний дізнався про те, то одразу вирушив в Антиохію.

Дорогою він зупинився в домі однієї багатої благочестивої жінки, яка мала 7-річного сина. Допоки матір частувала гостя, хлопчик вийшов на двір і впав у колодязь. Слуги доповіли про це господині, але вона не пішла рятувати дитину, а продовжувала служити гостю. Жінка була переконана, що в присутності Святого не може статися нещастя в її домі. Іуліан захотів побачити хлопчика та благословити його, і йому сповістили про те, що сталось. Святий поспішив до колодязя й побачив, що хлопчик, граючись, плаває на поверхні води. Коли дитину витягли, вона сказала, що бачила старця, який підтримував її та не давав потонути.

Зцілення

Поблизу Антиохії Іуліан поселився в печері, де колись переховувався апостол Павло. До печери зібрався натовп, який чекав від нього втіхи та благословення. Святий тяжко захворів на гарячку й лежав у забутті. Коли він опритомнів, то попросив, щоб Господь зцілив його. Він бажав ще чимось послужити людям, які просять про допомогу. Чудесно зцілений Подвижник вийшов до людей і благословив їх. Разом із Іуліаном отримали зцілення багато хворих. Скоро наклепники були викриті та посоромлені, а прихильники істини – заспокоєні та утішені.

На зворотному шляху до своєї пустелі Святий відвідав місто Кірр, де жорстоким гонителем православних був єретик Астерій. З допомогою хитрих доказів та софізмів Астерію вдалося звабити багатьох людей в аріанство. Преподобний Іуліан звернувся з ревною молитвою до Господа, і напередодні промови перед народом єретик помер.

Святий повернувся на місце своїх подвигів і в глибокій старості з миром віддав душу Господу. Його кончина настала в кінці IV сторіччя.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)