Генетична ентропія – нищівний аргумент проти еволюції
Генетична ентропія, так називається явище, що веде людство й усі вищі організми до вимирання (звісно, без божественного втручання). Насправді цей процес, який протікає швидше у «вищих» організмів, означає, що людському виду може бути всього кілька тисяч років; звичайно, не сотні тисяч років, інакше ми вже вимерли б. Ця тема є маловідомою, але є дуже потужною підтримкою біблійного Створення. Простіше кажучи, генетична ентропія означає, що зміст інформації в геномі (всі наші гени) поступово зменшується через накопичення мутацій, покоління за поколінням.
(Пол Прайс)
„Перший ковток із кубку науки породжує атеїзм, але на його дні нас чекає Бог”
(Вернер Гейзенберг, лауреат Нобелівської премії).
Ще донедавна велика кількість науковців залишалися прихильниками теорії дарвінізму. Проте з розвитком науки поміж них стає дедалі більше тих, хто перейшов на бік креаціонізму (т. зв. “теорії розумного задуму», про що й стверджує Біблія).
У 1992-му році вийшла книга H. Margenau, R. Varghese “Cosmos, Bios, and Theos”, в якій 53 відомі вчені (серед яких 24 лауреата Нобелівської премії) заявили, що не приймають теорію еволюції та вірять у Бога. Нещодавно понад 600 вчених (серед них 200 біологів) заявили: „Mи скептично оцінюємо заяви, що причина появи складних живих організмів – випадкова мутація та природний відбір”.
__________________________________________________________________
Руйнівний аргумент проти еволюції
Люди вмирають з різних причин, але якщо вам пощастило уникнути смерті внаслідок війни, злочину, випадкового нещасного випадку чи хвороби, ентропія завжди буде поруч, щоб забезпечити вам зустріч із Творцем. Назагал, ентропія – це загальна тенденція речей виснажуватися й руйнуватися.
Не дивно, що така сама тенденція діє в цілих популяціях, покоління за поколінням. Тепер ми знаємо, багато в чому, завдяки роботі доктора Джона Сенфорда (відомого генетика рослин та піонера генної інженерії з Корнельського університету), що такий самий поступовий процес виснаження відбувається й у генофонді людини.
Мутації: хороші, погані чи нейтральні?
Мутації відбуваються в усіх формах життя (у вірусах теж). У нашому зіпсованому, занепалому світі механізми, що відтворюють генетичний матеріал від одного покоління (або одного поділу клітини) до іншого, недосконалі.
Іншим джерелом мутації є радіація довкілля. Щоразу, коли у нас з’являються діти, ми неминуче передаємо їм деякі помилки, яких раніше не було.
Оцінки відрізняються, але загальноприйнятою цифрою є та, що кожна дитина народжується приблизно з 100 нових мутацій. Вони додаються до тих, що вже були накопичені в попередніх поколіннях.
Ці помилки майже ніколи не бувають корисними. Хіба можна очікувати поліпшення енциклопедії, додаючи до неї дедалі більше орфографічних помилок щоразу, коли вона друкується? Еволюційна література визнає це дуже чітко:
«Навіть найпростіші живі організми дуже складні. Мутації – невибіркові зміни такої складності – з набагато більшою ймовірністю можуть бути шкідливими, ніж корисними».
І в іншому місці:
«Загалом переважна більшість мутацій є згубними. Це один із найбільш усталених принципів еволюційної генетики, підтверджений як молекулярними, так і кількісно-генетичними даними».
За однією з оцінок, шкідливі мутації перевершують корисні у співвідношенні мільйон до одного. І навіть так більшість «корисних» мутацій, як виявилося, швидше ламають, ніж створюють, наприклад, безкрилі жуки на вітряних островах.
А якщо мутації нейтральні?
Деякі люди, особливо з науковою освітою, вважають, що більшість мутацій не є ні добрими, ні поганими. Вони вважають, що переважна більшість мутацій є нейтральними. Це серйозна помилка.
Враховуючи, наскільки важлива для живих істот інформація, закодована в ДНК, легко зрозуміти, що більшість випадкових змін матимуть певний ефект, і більшість з них будуть поганими. Вони не можуть просто нічого не робити.
В науковій статті на цю тему сказано:
«…здається малоймовірним, що будь-яка мутація є справді нейтральною в тому сенсі, що вона не впливає на пристосованість. Усі мутації повинні мати якийсь ефект, навіть якщо цей ефект абсолютно малий».1Eyre-Walker, A. and Keightley P.D., The distribution of fitness effects of new mutations, Nat. Rev. Genet. 8(8):610–8, 2007.
“Майже нейтральні” мутації
Хоча, по суті, немає мутацій, які були б абсолютно нейтральними, мутації можуть бути настільки незначними за своїм впливом, що вони є «ефективно нейтральними» (доктор Сенфорд називає їх «майже нейтральними»).
Генетик Мотоо Кімура (1924-1994) створив нову модель, в якій «ефективно нейтральні» мутації становили величезну частку від загальної кількості. Він виявив, що ці мутації викликають загальне зниження «придатності» з часом. Однак цей термін «придатність» часто використовується в заплутаному та круговому значенні.2Kimura, M., Model of effectively neutral mutations in which selective constraint is incorporated, Proc. Natl. Acad. Sci. USA 76(7):3440–3444, 1979.
Незважаючи на це, Кімура ніколи не ставив під сумнів поняття еволюції. Він вірив у те, що випадкові мегакорисні мутації нівелюють ефект поступового занепаду:
«Чи викликає така невелика швидкість погіршення пристосованості загрозу виживанню та благополуччю виду (не окремої особини) – спірне питання, але про це легко подбає адаптивна заміна генів, яка повинна відбуватися час від часу (скажімо, раз на кілька сотень поколінь)».3Kimura, M., Model of effectively neutral mutations in which selective constraint is incorporated, Proc. Natl. Acad. Sci. USA 76(7):3440–3444, 1979.
Але немає жодних доказів, що підтверджують припущення Кімури. Факти свідчать про протилежне: якщо дати організму достатньо часу, він врешті-решт попаде під тягар пошкоджуючих мутацій, які поступово накопичуються, й вимре.
Більше того, в роботі представленій Сенфордом та іншими на симпозіумі з інформації в Корнельському університеті, показано, що велика кількість таких «високоефективних» корисних мутацій фактично прискорює вимирання. Вони «сильно заважають добору “за або проти” всіх малоефективних мутацій», що посилює проблему генетичної ентропії.4Sanford, J., Baumgardner, J., and Brewer, W., Selection threshold severely constrains capture of beneficial mutations, in: Marks II, R.J. et al. (eds.) Biological Information—New Perspectives (proceedings of a 2011 symposium at Cornell University), World Scientific, Singapore, p. 283; krusch.com
Добір не позбавляє нас більшості мутацій…
Еволюціоністи іноді намагаються спростувати ці ідеї, говорячи щось на зразок: «Якщо мутація шкідлива, вона буде видалена природним добором». Це надто спрощене уявлення про добір невтомно втовкмачується студентам-біологам у класах по всьому світу – й воно сильно вводить в оману, тому що для більшості мутацій воно зовсім неправильне!
Природний добір (ПД) – прямий, реальний процес – насправді, означає «диференційоване розмноження»; деякі члени популяції розмножуватимуться більше, ніж інші. Тому ознаки, якими мають ті, хто розмножується більше за інших, з часом стають найбільш поширеними в популяції.
Сила ПД була ретельно виміряна.5Gibson, P., Baumgardner, J., Brewer, W., and Sanford, J.,Can purifying natural selection preserve biological information?, in: Marks II, R.J. et al. (eds.), ref. 13, pp. 232–263. Щоб добір зміг «побачити» мутацію, вона повинна бути достатньо сильною, щоб вплинути на відтворення (наприклад, вбити особину до того, як вона зможе розмножуватися або викликати стерильність, або значне зниження фертильності).
Таким чином, ПД не може «побачити» майже нейтральну мутацію, тому що сам по собі негативний ефект індивідуальної мутації дуже малий – занадто малий, щоб викликати відчутну різницю у відтворенні. Оскільки помилки накопичуються з кожним поколінням, зрештою, їхній колективний ефект стає дуже руйнівним.
Легко бачити, що добір не позбавляє нас більшості мутацій. У всіх нас є сотні мутацій, яких не було у наших предків, але більшість людей без проблем стають батьками та передають свої гени (поряд із багатьма помилками, як старими, так і новими).
Природний добір діє лише на окремі особини
Вимушені визнати, що ПД сліпий до майже нейтральних мутацій, звичайна відповідь еволюціоністів така: «Як тільки збитки, що накопичуються, від мутацій стане значними, ПД почне їх видаляти». Але така відповідь не дозволяє зрозуміти проблему.
Природний добір може видаляти лише окремі мутації, коли вони виникають. Як тільки мутації накопичуються достатньо, щоб стати реальною помітною проблемою, вони стають проблемою всієї популяції, а не тільки окремих особин. Вся популяція не може бути «вибракувана» – лишень вимерти!
Коротше кажучи, якби світові було навіть кілька сотень тисяч років, генетична ентропія означає, що ми вже б давно вимерли.6Kondrashov, A.S., Contamination of the genome by very slightly deleterious mutations: why have we not died 100 times over? J. Theor. Biol. 175(4):583–594, 21 Aug 1995.
Це показує, що саме біблійний креаціонізм7Креаціонізм (англ. creationism) — віра в те, що світ, людина та інші форми життя на Землі створені вищою, надприродною силою (Богом, духами т. д.)., а не еволюційна теорія, відповідає генетичній реальності й звертає увагу на сумне майбутнє, яке чекає на людство без втручання нашого Творця.
(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)