День пам’яті преподобного Арефи Печерського
24 жовтня/6 листопада Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Арефи Печерського, затворника.
Слід завжди дякувати Богу не лише за блага, які посилаються, а й за нещастя, оскільки останні не лише для праведників примножують благодать, а й великих грішників перетворюють на святих.
Прикладом цього є преподобний Арефа, про якого розповів блаженний єпископ Симон. Святий Арефа народився в місті Полоцьку. Він подвизався в Києво-Печерському монастирі та потай тримав у своїй келії великі багатства.
Полонений скупістю монах нічого не жертвував бідним і навіть на власні потреби нічого не витрачав. Якось злодії вкрали весь його скарб, і він настільки засумував, що ледве не втратив життя. Арефа почав шукати вкрадене, нападав не невинних і багатьом несправедливо чинив утиски.
Братія просила його припинити шукати вкрадене багатство і, щоб утішити, радила покласти на Господа свої турботи. Проте Преподобний не слухався та всім дошкуляв. Через декілька днів Святий тяжко захворів, але й тоді не припинив нарікати й хулити Бога. Господь, Який бажає всім спасіння, показав на ньому Свою милість.
Якось Арефа, що лежав мовчки багато днів на одрі хвороби, наче мертвий, раптом став викрикувати: «Господи, помилуй! Господи, прости! Господи, я згрішив. Все Твоє, і я не жалкую за втраченим».
Одразу після цього він встав із постелі та розповів братії про чудесне з‘явлення. Преподобний бачив, як до нього прийшли Ангели та сонмище бісів та й почали змагатися щодо його вкраденого багатства. Нечисті духи говорили, що Арефа їхній, бо не прославив Бога за те, що сталося, а хулив. Ангели звернулися до подвижника, назвали його нещасною людиною й сказали, що та втрата була б визнана йому за милостиню, якщо б він дякував Господу за вкрадений у нього скарб.
Ангели роз‘яснювали, що той, хто звершує милостиню, має велику заслугу перед Богом, бо звершує її з доброї волі. Людину ж, яка терпить пограбування з вдячністю, що замінює добру волю, казали вони, спокушає диявол, аби вона почала хулити Бога; коли ж вона залишається вдячною та все віддає на волю Божу, її втрата в такому випадку прирівнюється до милостині.
Після тих ангельських настанов Преподобний почав голосно просити в Господа прощення та казати, що не жалкує за втраченим. Тієї ж миті біси раптово зникли, а Ангели зраділи, визнали втрачене ним за милостиню та відійшли.
Після тої розповіді братія прославила Господа. Преподобний повністю змінився на краще, став постійно звеличувати Бога та дякувати Йому словами Іова:
«Господь дав, Господь і взяв. Нехай буде ім’я Господнє благословенне!».
Арефа каявся в усіх своїх гріхах, невпинно перебував у молитві та пості, зростав у чеснотах. Після багатьох трудів та подвигів він відійшов до Господа, і його тіло погребли в печері.
Нетління мощей Преподобного свідчить про його блаженство, що дорівнює блаженству милостивих, які, за словом Господнім, помилувані. Кончина святого Арефи настала не пізніше 1190 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)
