День пам’яті мученика Ермінінгельда Готфського

1/14 листопада Православна Церква вшановує пам’ять мученика Ермінінгельда Готфського, царевича.

Святий Ермінінгельд був сином царя вестготів Леовігільда (Лувінгільда).

Давньогерманські племена готів жили на сході від Дунаю. З часом вони поділилися на остготів і вестготів. У IV столітті вестготи, яких тіснили вихідці з Азії гуни, отримали дозвіл переселитися у Фракію, що була частиною Римської імперії. При цьому від них вимагалося прийняття християнської віри. Хоча вестготи й відійшли від язичництва, однак схилилися до аріанства, яке в V столітті перенесли в захоплену ними Іспанію.

Іспанський єпископ Леандр навернув царевича Ермінінгельда до істинної віри, але це дуже засмутило царя Леовігільда. Останній намагався схилити сина, якого зробив своїм співправителем, до аріанства. Однак ані ласкаві слова, ані погрози не змінили твердості віри Святого.

Тоді Леовігільд розлютився, позбавив Ермінінгельда царського престолу, спадку та майна, закував його в кайдани та ув’язнив у темниці. Царевич знехтував усіма земними благами та спрямував свою душу до Бога, Якого просив зміцнити його в стражданнях.

Коли настало свято Пасхи, цар послав у в’язницю аріанського єпископа, щоб той причастив царевича, при цьому він обіцяв Ермінінгельду повернути йому честь і батьківську любов. Однак угодник Божий вікинув аріанське причастя, викрив єретика та вигнав його геть. При цьому Сповідник удостоївся причаститися Тіла та Крові Христових із рук православного пресвітера, якого прислав єпископ Леандр. Посоромлений аріанин розповів про все царю. Леовігільд розлютився й послав убивць до царевича.

Вбивці, що були іменитими сановниками, обезголовили Мученика. Над тілом Святого люди бачили чудесне полум’я свічок і чули голоси ангелів, що співали. Віряни раділи чуду та прославляли Бога.

Цар розкаявся у вбивстві свого сина й від печалі захворів. Він хотів приєднатися до правовірних, але боявся аріан і не зрікся їхнього нечестя.

Перед кончиною Леовігільд покликав єпископа Леандра, якого раніше переслідував, і попросив наставити в істинній вірі свого молодшого сина Рехадера (Рехарда), наступника на царському престолі. Коли Рехадер воцарився, то сам навернувся до істинної віри та навернув свій народ.

Кончина мученика Єрмінінгельда настала в 586 році. Через три роки (589 р.) на Толедському Соборі готи прийняли Православ’я.
Слава Богу вовіки. Амінь.