День пам’яті преподобного Варлаама Хутинського

6/19 листопада Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Варлаама Хутинського.

Святий Варлаам, у Святому Хрещенні Олексій, подвизався в ХІІ столітті. Він народився у Великому Новгороді в родині багатого й знатного подружжя Михаїла та Анни, що вирізнялося благочестям.

Отрок уникав дитячих ігор, читав божественні книги, відвідував Богослужіння, перебував у постах і молитвах. Після кончини батьків Святий роздав багатство бідним і вирушив у пустелю до подвижника Порфирія. Той постриг його в чернецтво з іменем Варлаам.

Преподобний прагнув до подвигів самітництва, тому поселився за 10 верст від Новгорода в відлюдному місці, що назвалося Хутинь.  Інша назва в народі – Худинь, худе (погане) місце, де, як вважав народ, жили нечисті духи.

Попередньо на тому місці Варлаам побачив світлий промінь, що сяяв із лісової гущавини. Через те знамення Святий зрозумів, що Господу вгодно, аби він там подвизався. Удень Преподобний трудився, а ночі проводив у молитві. Він дотримувався суворого посту, носив жорстке вбрання та вериги. Багато напастей доводилося терпіти Варлааму від нечистих духів та намовлених ними проти нього людей.

Скоро про доброчесне життя подвижника стало відомо в народі. До Святого почали приходити за порадами та благословінням.

Навколо Преподобного почала збиратися братія. Була збудована дерев’яна церква на честь Преображення Господнього, споруджені келії.

Святий Варлаам був прикладом для братії. Він обробляв землю, викопав колодязь, що існує й донині.

Господь обдарував Свого угодника даром прозріння та здатністю звершувати чудеса.

Новгородський архієрей просив порад у Преподобного.

Одного разу Святий врятував від потоплення у Волхові засудженого до страти чоловіка. Він попросив народ віддати йому злочинця і сказав, що той загладить свою вину в Хутині.

Іншого разу у подібній ситуації, не дивлячись на прохання людей, Варлаам поспішив проїхати повз, і страта відбулася. Учні просили Преподобного пояснити, чому він саме так вчинив. Святий відповів, що у першому випадку засуджений був дійсно винним, але Господь, що не бажає смерті грішника, дав йому час на покаяння. У другому ж випадку засудили невинного чоловіка, і Господь попустив йому невинно померти, щоб він не став пізніше поганою людиною. Так страчений отримав вінець мученицький.

Якось Преподобний сказав Новгородському архієпископу, що приїде до нього на санях у п’ятницю першого тижня посту святих Апостолів Петра й Павла. Слова святого здивували архієрея. Проте, коли Варлаам мав їхати до архієпископа, випало багато снігу й був сильний мороз. Така негода дуже засмутила архіпастиря.

Однак Святий заспокоїв його і сказав, що Господь послав мороз, щоб перемерли черви, які точать коріння хлібів, наступного ж дня буде тепло, сніг розтане та напоїть землю. Коли після цього архієпископу принесли колоски жита з коренями, то на них виявилося багато мертвих червів. Того ж року був справді багатий урожай.

Поблизу монастиря Преподобного жив один селянин, що часто відвідував монастир, жертвував на монастирські нужди й ставився до Святого з особливою шаною. Якось у цього селянина тяжко захворів син. Тоді батько поніс хворого хлопчика в монастир. Дорогою дитина померла.

З гіркими сльозами селянин прийшов до Варлаама та розповів, що сподівався на його молитовну допомогу. Преподобний сказав селянину не тужити, а готувати все потрібне для погребіння, сам же почав ревно молитися, щоб Господь воскресив померлого. По молитвах Святого хлопчик ожив. Коли прийшов його батько, то почав прославляти Бога та дякувати Варлааму.

На це Подвижник відповів йому, що хворий не вмер, а знепритомнів. Однак селянин наполягав на тому, що син його був мертвим. Тоді Святий заборонив йому розповідати про чудо до своєї кончини та зауважив, що в противному разі він втратить милість Божу й сина.

Незадовго до своєї смерті Варлаам завершив будівництво кам’яного Преображенського храму. Перед кончиною Преподобний попрощався зі своїми учнями та заповів їм не послаблювати подвигів посту та молитви, берегти душі від поганих думок і жити так, щоб кожного дня бути готовими до смерті.

6 листопада 1192 року подвижник відійшов до Господа. На його погребіння прибув Новгородський архієрей, духовенство, монахи з усіх монастирів і майже всі мешканці Новгорода. Тоді зцілилося багато хворих. Після того в монастирі затвердився звичай – щорічно в день кончини Святого роздавати милостиню всім убогим, скільки б їх не приходило.

Господь прославив Варлаама численними чудесами.

Якось у монастир Преподобного, щоб вклонитися його чесним мощам, приплив із дружиною на човні якийсь чоловік. Коли подружжя поверталося додому, човен перевернувся і чоловік втонув. Рибалки ледве знайшли його тіло та витягли на берег. Дехто з людей почали нарікати на Хутинського чудотворця, що не врятував людину, яка приходила до нього з вірою.

Господь не допустив, щоб ім’я Святого ганьбили, і мертвець раптом встав і прославив Господа та Його угодника.

У 1408 році біля гробу Преподобного зцілився важко хворий Новгородський князь Костянтин, якого принесли в обитель непритомним.

У 1445 році по молитвах угодника Божого ожив постільничий великого князя Василія Темного на ім’я Григорій, що тяжко хворів і під час хвороби бачив у видінні святого Варлаама. Після того хворий попросив відвезти його в Хутинський монастир, однак в дорозі помер. Люди, що супроводжували Григорія, почали вагатися, куди його везти, але все ж таки вирішили їхати в обитель. Біля воріт монастиря мертвий встав здоровим.

Близько 1452 року через численні чудеса Новгородський владика Євфимій, Хутинський ігумен Тарасій та один іподиякон відкрили гроб Подвижника. Вони знайшли його тіло нетлінним. Потім гроб Святого знову закрили.

У 1471 році великий князь Московський Іоанн ІІІ прибув у монастир на поклоніння. Він наказав відкрити гроб Преподобного всупереч словам ігумена, що гроб не відкривають, допоки Господь не проявить на те Свою волю. Коли ж почали виконувати наказ князя, раптом із гробу вийшов дим, а потім полум’я, що обпалило стіни храму.

Після смерті угодник Божий продовжував піклуватися про свій монастир. Він карав монахів, що проводили нестримане гріховне життя, та допомагав богобоязним.

Нині святий Варлаам також допомагає тим, хто приходить до нього з вірою, та молиться за рідну землю.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Нові статті – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)