День пам’яті великомученика Міни
11/24 листопада Православна Церква вшановує пам’ять великомученика Міни.
Святий Міна походив із Єгипту. Він був воїном і служив вершником у тагмі Руталіків у місті Котуані (нині місто Кютах’я в Туреччині) під командуванням центуріона Фірміліана. Це відбувалося за царювання нечестивих римських імператорів Діоклетіана (284 – 305 рр.) та Максиміана Геркулія (285 – 305 рр.).
Коли імператори-ідолопоклонники розпочали жорстоке гоніння на християн, Міна відмовився від військової служби, пішов у гори, де тривалий час перебував у пості та молитві.
Якось у Котуані на честь скверних богів влаштували велике свято, місцеві жителі прийшли подивитися різні видовища, ігри, боротьбу та кінські змагання.
Святий Міна, що прозрів духом звершення язичницького торжества, сповнився божественною ревністю, повернувся до міста, став посередині приготованої для видовищ площі, назвав себе рабом Іісуса Христа. Він сказав язичникам, що прийшов викрити їхню сліпоту та проповідати їм Істинного Бога. У відповідь на слова Святого правитель Пірр наказав схопити його та ув’язнити в темниці.
Наступного дня Міна представ перед правителем, і той обіцянками та погрозами почав схиляти його до ідолопоклонства.
Воїн Христовий був непохитним, і його віддали на катування. Угодника Божого оголили та нещадно били воловими жилами. Потім його повішали на дереві й стругали залізними кігтями. Рани Святого розтирали волосяною хустиною, після чого тіло обпалювали свічками.
Пізніше Мученика тягли по розкиданих на землі гаках, тризубцях та цвяхах і водночас били олов’яними прутами. Він же сміявся над безумством язичників і засуджував їхнє багатобожжя.
Після тривалого катування Пірр наказав обезголовити Міну, а його тіло привселюдно спалити. Коли наказ мучителя виконали, християни зібрали вцілілі рештки тіла Святого, обгорнули тканиною та намастили ароматами.
Мощі Великомученика перенесли в Єгипет та поховали поблизу Олександрії. За наказом імператора Костянтина Великого, коли патріархом Олександрійським був Афанасій Великий, на місці поховання мощей спорудили два храми та заснували монастир.
Згодом там виникло місто, відоме під назвою Абу-Міна. У VII столітті місто зруйнували перські завойовники. Лише на початку ХХ століття німецькі археологи знайшли руїни Абу-Міни та провели розкопки. У 1950-х – 1970-х роках на честь Великомученика в тій місцевості збудували новий коптський монастир.
Святий Міна прославився посмертними чудесами. Чудеса угодника Божого описав Олександрійський архієпископ Тимофій.
- Якось один благочестивий купець із Ісаврії (регіон на півдні Малої Азії) прибув в Олександрію й вирішив вклонитися мощам великомученика Міни та пожертвувати в його церкву велику кількість золота.
Дорогою до храму він зупинився ночувати в одному домі. Господар дому, що побачив у купця мішок із золотом, задушив свого гостя, розрізав його тіло на частини та поставив у корзині у внутрішній кімнаті свого будинку.
Коли вбивця міркував, де б закопати тіло, в його двір в’їхав на коні великомученик Міна. Святий увійшов у дім, виніс корзину з рештками купця, склав розсічені частини тіла та воскресив убитого. Великомученик повернув купцю вкрадене в нього золото й сказав іти з миром. Після того Святий почав сильно бити вбивцю. Той розкаявся у вбивстві та попросив прощення. Великомученик Міна простив його, сів на коня і став невидимим.
- Чоловік на ім’я Євтропій пообіцяв пожертвувати в храм святого Міни срібне блюдо. Він замовив у майстра для себе і для Великомученика два блюда та попросив зробити на них відповідний напис.
Коли блюда були готові, виявилося, що блюдо Великомученика гарніше. Тоді Євтропій вирішив віддати в церкву своє блюдо, а виготовлене для пожертви залишити собі.
Одного разу Євтропій використовував обидва блюда за обідом під час подорожі морем. Коли його раб хотів помити блюдо Великомученика, з моря вийшов чоловік, забрав блюдо та зник.
Наляканий раб кинувся за блюдом у воду. Євтропій побачив це, злякався та почав гірко плакати. Він каявся у своєму вчинку й просив у Господа милості, при цьому обіцяв пожертвувати в храм Великомученика ще одне таке ж блюдо або відповідну суму грошей, якщо знайде тіло свого раба.
Коли Євтропій шукав вздовж берега рештки покійного, раб раптом вийшов із моря зі срібним блюдом у руках. Через те чудо Євтропій і всі присутні на кораблі прославили Господа та Його дивного угодника.
- Один воїн хотів збезчестити жінку, на ім’я Софія, яка йшла на поклоніння в церкву великомученика Міни.
Він прив’язав до своєї ноги коня й напав на жертву. Жінка впиралася і молилася Святому. Раптом кінь воїна розлютився та потягнув свого господаря по землі. Він приволік його до храму Великомученика, де сильно іржав й продовжував лютувати.
Збіглися люди, і зловмисник, щоб не сталося з ним ще більше лихо, розповів усім про свій гріховний намір. Кінь заспокоївся, і воїн із каяттям припав до мощей Святого.
- Біля храму великомученика Міни разом із іншими людьми чекали зцілення кульгавий чоловік і німа жінка.
Опівночі кульгавому з’явився Святий і повелів підійти тихо до німої та взяти її за ногу. Чоловік спочатку не погодився. Великомученик повторив тричі свої слова й сказав кульгавому, що в іншому разі він не отримає зцілення. Тоді кульгавий приповз до німої та схопив її за ногу. Німа злякалася й почала кричати. Наляканий чоловік встав на обидві ноги й побіг. Так вони обоє зцілилися та подякували Господу й великомученику Міні.
- Якось один єврей віддав на зберігання своєму другу християнину скриньку з тисячею золотих монет і вирушив у далеку подорож.
Коли він повернувся та попросив повернути золото, християнин сказав, що нічого в нього не брав.
Опечалений чоловік сказав другу, щоб той поклявся йому, що нічого не брав, у храмі великомученика Міни.
Християнин виконав вимогу єврея, вийшов із храму та сів на коня. Кінь розлютився, став на задні ноги й скинув його. Тієї миті з кишені християнина випав ключ, а з пальця злетів перстень. Після того єврей та християнин разом вирушили в путь. Дорогою вони зупинилися, щоб поїсти. У той час з’явився раб християнина зі скринькою єврея та перстнем свого господаря.
Він розповів, що до його господині приїхав грізний воїн на коні, дав ключ та перстень і сказав, якомога швидше привезти її чоловіку скриньку єврея, щоб із ним не сталося великої біди.
Здивовані чудом єврей та християнин повернулися в храм святого Міни. Обрадуваний єврей увірував через чудо в Христа й прийняв Святе Хрещення, а християнин просив у Великомученика прощення свого гріха, яке й отримав.
- Відоме чудо угодника Божого, яке сталося в 1942 році біля містечка Ель-Аламейн у Єгипті, в якому збереглися напівзруйновані стіни древньої церкви на честь Святого. На стінах церкви все ще видно древні фрески з зображенням його чудес. Сама назва містечка походить від арабської форми імені великомученика Міни.
Під час Другої світової війни Грецію окупувало німецьке військо. Залишки грецької армії врятувалися втечею та дісталися Єгипту, де сформували грецький батальйон, що увійшов до складу сил союзників і продовжував брати участь у війні.
Між тим війська Гітлера, які очолював Роммель, захопили північно-африканські землі й підступили до Ель-Алаймена, де зупинилися на ночівлю. Фашисти готувалися штурмувати Олександрію. Жителі Олександрії з жахом очікували окупації міста. Для греків перемога фашистів в Єгипті означала втрату решти їхньої армії. Планам завойовників перешкодив великомученик Міна. Опівночі натовп вірян побачив святого Міну, що вийшов із напівзруйнованого храму з караваном верблюдів, як зображено на древній фресці, та увійшов всередину фашистського табору.
У той час німецьке військо охопила незрозуміла паніка. Під натиском союзних військ налякані та розгублені війська Роммеля почали тікати. Багато фашистів загинули від рук союзників та потрапили в полон.
Після того на честь великомученика Міни в Ель-Аламейні збудували новий храм та заснували монастир.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Нові статті – на російськомовній частині сайту N.E.W.O.D.)
