День пам’яті мучеників Гурія, Самона та Авіва

15/28 листопада Православна Церква вшановує пам’ять святих мучеників Гурія, Самона та Авіва, а також святого апостола Филипа.

Під час гоніння, що розпочали Діоклетіан і Максиміан на християн неподалік від міста Едесси, що в Македонії, подвизалися в пустельному місці доброчесні мужі Гурій та Самон. Вони навертали язичників до істинної віри, про що було донесено воєводі Антоніну. Воєвода наказав схопити християнських учителів разом із їхніми учнями і почав схиляти їх до ідолопоклонства.

Проте християни відмовилися від поклоніння богам, за що їх побили. Потім учнів відпустили, а в руках нечестивих залишилися тільки наставники – Гурій та Самон. У разі непокори царському наказу їм погрожували смертю, однак вони не зрадили своєї віри, за що їх ув’язнили в темниці.

Коли в Едессу прибув правитель області Музоній, то викликав мучеників до себе. За невідступне сповідування християнської віри він почав їх катувати. Святих повішали й причепили до їхніх ніг важкий камінь. Так мученики висіли п’ять годин. Потім мучитель запитав, чи не поклоняться вони богам.

Коли святі відмовилися, то їх кинули в тісну й затхлу темницю, де вони пробули більше трьох місяців. Там від голоду та спраги Гурій зовсім знесилився. Згодом святих вдруге привели до Музонія, і вони знову мужньо сповідали свою віру. Тоді правитель наказав Гурія ув’язнити, щоб він не помер швидко від мук, а Самона – катувати.

Його повісили за одну ногу, а до другої ноги прив’язали залізний тягар. Так мученик висів упродовж семи годин. Від цього його колінні та стегнові суглоби вийшли зі своїх місць, і він втратив здатність стояти. Потім Святого кинули в темницю. Через кілька днів, а саме 15 листопада, Гурій і Самон знову предстали перед Музонієм. Правитель переконався в непохитності святих і засудив їх на усічення мечем. Мученики дуже зраділи такому вироку. Їх вивезли далеко за місто й обезголовили. Це сталося близько 300 р. Християни з честю погребли тіла святих.

15 листопада 322 р. постраждав за Христа і святий мученик Авів. Він проживав у тому ж місті Едессі, був дияконом і повчав людей істинної віри.

Градоначальник Лісаній отримав від нечестивого царя Лікінія дозвіл на катування Авіва й наказав його схопити. Проте святий сам вийшов назустріч воїнам і віддав себе до їхніх рук. Лісаній намагався різними способами схилити Авіва до поклоніння язичницьким богам, однак йому це не вдалося. Тоді він наказав стругати мученика залізними кігтями.

Після того, щоб спалити Святого, за містом розвели велике вогнище. Мученик помолився, увійшов у вогонь і віддав душу в руки Господа. При цьому тіло Святого залишилося неушкодженим. Християни погребли святого Авіва поруч зі святими мучениками Гурієм та Самоном.

Згодом християни збудували церкву в ім’я цих трьох мучеників. Там у одній гробниці віряни поклали їхні мощі, від яких звершувалося багато чудес. Згадаємо про одне з них.

Коли на Грецьке царство напали варвари й підступили до Едесси, одна благочестива вдова Софія прийняла до себе в дім воїна з племені готів, що прибув на захист міста. У тієї вдови була прекрасна дочка Євфимія, яку вона ховала від очей чоловіків у окремій кімнаті свого будинку.

Якось воїн-гот побачив дівицю й розпалився до неї пристрастю. Хоча він вже перебував у шлюбі, проте приховав це і почав домагатися руки дівчини. Після наполегливих вмовлянь воїна Софія віддала за нього заміж дочку, й вона зачала в утробі. Коли варвари відступили від міста, гот разом із новою дружиною вирішив повернутися на батьківщину. Софія ж не хотіла відпускати Євфимію.

Вона привела гота з дочкою до гробниці мучеників Гурія, Самона та Авіва та сказала, що не відпустить Євфимію доти, допоки гот не поклянеться не кривдити її. Віроломний гот взявся за гробницю святих і сказав, що бере мучеників у свідки, що не спричинить Євфимії зла.

Після того подружжя вирушило в дорогу. Неподалік від свого дому гот перевдягнув Євфимію в бідний одяг, пригрозивши їй смертю, й наказав бути рабинею його дружини. Своїй же дружині він сказав, що привів полонянку. Дружина гота одразу запідозрила його в зраді, зненавиділа Євфимію та намагалася важкими роботами звести її зі світу.

Коли ж Євфимія народила немовля дуже схоже на свого батька, дружина гота отруїла його. З уст немовляти витекла отрута. Євфимія витерла рідину шматком шерсті й вирішила випробувати її на своїй господині. Вона вмочила шерсть у пиття дружини гота, витиснула з неї рідину та подала чашу господині. Коли остання випила напій, то одразу померла. У смерті господині звинуватили Євфимію та поховали її живою в одному гробі з нею. Безвинна страждалиця почала молити Бога та мучеників Гурія, Самона й Авіва про порятунок.

Святі з’явилися Євфимії та перенесли її назад у Едессу до свого гробу.

Згодом варвари знову напали на місто, й віроломний гот прибув із військом на його захист. Він прийшов до своєї тещі, але там викрили його підступний злочин. Тоді все місто дізналося про преславне чудо, що звершили святі мученики. За наказом воєводи злочестивого гота стратили.
Слава Богу, дивному в святих Своїх. Амінь.

(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)