Трагічне походження Чорної п’ятниці
Спочатку термін «Чорна п’ятниця» використовувався в епоху работоргівлі, в ХVI-му сторіччі, для позначення розпродажу рабів, що відбувався кожної, так званої Чорної п’ятниці в Порт-о-Прінсі (Гаїті) та в Гавані (Куба).
У ці дні покупці отримували шанс купити дешево тих рабів, які залишилися непроданими перед відпливом кораблів до Луїзіани. Закутих у ланцюги африканців продавали немов тварин на ярмарку худоби!
“Вважалося, що утримувати поранених, хворих або старих рабів занадто дорого, тому в двох великих портах влаштовувалися розпродажі, на яких рабів віддавали за дуже дешевими цінами”, – розповідає історик Раймонд Тотонді. – люди, у яких було менше грошей, ніж у середнього рабовласника, сходилися на ці розпродажі, тому вулиці були переповнені вщерть.
Більшість людей не могли дозволити собі купити рабів. Проте людина середнього достатку могла ризикнути й купити за 60 доларів сріблом раба, який не міг ходити або був кульгавим. Вона могла використовувати його як майстра з ремонту взуття або для роботи на швейній або ткацькій машинці. Велику кількість старих жінок використовували як хатніх робітниць і покоївок у білих сім’ях зі скромним достатком, щоб підвищити їхній статус у суспільстві».
Тотонді продовжував: «Не було жодної можливості відправити цих людей назад до Африки чи інших частин Карибського моря, тому на п’ятницю призначалися розпродажі такого роду «надлишків» у торгівлі людьми.
Проблема полягала в тому, що ці аукціони збирали так багато охочих здійснити вигідні угоди, що більшість рабів, що продавалися, в результаті йшли за ціною вище ринкової. Ринок був переповнений роззявами та мисливцями за знижками, тому місцеві купці процвітали.
Згодом вирішили проводити ці розпродажі щомісяця, зазвичай останню п’ятницю місяця, і багатьох рабів викуповували підставні особи. Таким чином, африканці не потрапляли до людей до будинків, але залишалися в руках работоргівців.
Навіщо це було потрібно?
Уявний розпродаж людей був якоюсь «рекламною акцією», яка приваблювала на ринок великий натовп, і під шумок купці продавали багато товару. Коли ярмарок завершувався і місцеві купці підраховували свій денний заробіток, вони мали віддати 20% свого прибутку компанії з продажу рабів. Купці розлучалися з грошима вкрай неохоче й теж почали називати ці дні «Чорною п’ятницею» на знак того, що їх грабують работоргівці.
Купці говорили, що у работоргівців — чорні руки, що заплямували себе заробітком на горі людей. Пізніше термін «чорна рука» перекочував до Італії, де його використовували для опису вимагання та рекету».
Все ще будете любити підтримувати кампанію «ЧОРНА П’ЯТНИЦЯ»?
Автор: Дуруєбубе Чімазуру Ннаді-Офоргу – нігерійський бізнесмен і політик, письменник і блогер, який живе в Лондоні.
(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)
