День пам’яті священномученика Єлеазара
23 листопада/6 грудня Православна Церква вшановує пам’ять священномученика Єлеазара (Спірідонова), пресвітера.
Святий Єлеазар (Спірідонов) народився в 1874 році у місті Євпаторії в Криму в грецькій сім’ї. Його батько був прикажчиком на соляних промислах. З дитячих років угодник Божий співав у грецькому храмі в Євпаторії. Вже юнаком він звершив паломництво в Єрусалим на зібрані парафіянами йому в подарунок кошти. Духовним наставником Святого був отець Іаков Чипурин, що служив у Свято-Миколаївському соборі, який збудував за власний рахунок.
Дружиною Єлеазара стала Ксенія Іванівна Янкова, що також постраждала за віру. У 1899 році Святий удостоївся ієрейської хіротонії. Він священнодіяв у Таврійській губернії, був викладачем церковнопарафіяльної школи в Євпаторії.
Згодом на заощадження, зібрані протягом 12 років священницького служіння, отець Єлеазар придбав 15 десятин землі, дві корови. Коли відбулася революція та почався перерозподіл землі та майна, батюшка віддав землю та корів місцевим селянам.
Після того він поселився в Євпаторії, де служив у храмі на честь пророка Іллі. Храм спорудили на кошти грецької спільноти та судновласника П. Є. Давидова.
У 1920 році через сильний голод Священник втратив багатьох своїх родичів. Отця Єлеазара, що вирізнявся добротою, смиренням і безкорисністю, любили парафіяни. Довкола нього панувала атмосфера любові та взаєморозуміння. Святий не вживав вина, і, навіть, не мав його вдома, чим показував приклад тверезості.
Угодник Божий не зважав на скрутне становище й приймав у себе нужденних людей.
У його оселі жили дві монахині з розореної обителі на честь святих Косми та Даміана. Крім того до Священномученика більшовики поселили двох солдатів, яких він без нарікань годував за власні кошти.
Наприкінці 20-х років другом батюшки став духовний письменник Олександр Васильович Попов, із ним він мав спільні погляди.
У 1934 році Олександра Попова заарештували, і він помер у таборі в 1935 році. Траплялися випадки, коли молодь, яку підбурювала богоборча влада, била в храмі вікна під час Богослужіння. Часто угодника Божого викликали на допити. Його намагалися схилити до співробітництва з владою. За відмову зректися сану Святому погрожували репресіями. Йому забороняли ходити містом у рясі.
Отець Єлеазар не погодився бути донощиком, а на вимогу зняти рясу відповів, що він священник і буде ходити в належному його сану вбранні.
Після допитів стійкий Священник зазвичай мовчки грав на фортеп’яно слов’янські піснеспіви. Він знав, що не зможе уникнути арешту, тому про всяк випадок у нього завчасно були зготовані речі. Спочатку безбожники розорили Іллінський храм, а потім арештували отця Єлеазара. Це сталося після того, як грецька община храму з благословення Святого надіслала листа грецькому консулу.
У листі повідомлялося про розорення церкви й утиски спільноти. Крім священника зі спільноти нікого арештувати не наважилися, оскільки всі були грецькими підданими. З парафіян взяли лише підписку про невиїзд. Вірянам проводили численні допити, щоб вони обмовили Святого, однак показів проти Священносповідника вони не дали. Звинувачення отцю Єлеазару висунули на підставі книг, що зберігалися в храмі. Його ув’язнили в міській тюрмі Сімферополя.
У звинувачувальному акті зазначалося, що в літературі, яку вилучили під час обшуку в церкві, містяться елементи монархічної пропаганди. Після смерті в 1936 році Константинопольського Патріарха Священномученик звершив у храмі панахиду. Через це його звинуватили в служінні панахид за іноземних підданих і ворогів СРСР, що живуть за кордоном. Майже рік угодника Божого утримували в тюрмі в попередньому ув’язненні, при цьому його часто викликали на допити, але потрібної слідству інформації він так і не надав.
Святий не визнав себе винним у антирадянській агітації та проповідуванні ідей фашизму. Разом із Священномучеником засудили й членів общини, оскільки вони не погодилися свідчити проти нього.
У липні 1937 року отеця Єлеазара засудили до 5-річного ув’язнення у виправному трудовому таборі на Колимі, де після 5 місяців виснажливої праці на рудниках він помер. Кончина Святого настала 6 грудня 1937 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.
(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)
