День пам’яті преподобного Аліпія Стовпника
26 листопада/9 грудня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Аліпія Стовпника.
Святий Аліпій народився в місті Адріанополі, що розташовувалося в Пафлагонії (Римська провінція на півдні Малої Азії).
Ще коли мати Аліпія носила його в утробі, то мала чудесне видіння. Їй здалося, що вона тримає агнця з запаленими свічками на рогах.
Під час народження Святого, кімнату осяяло Божественне світло. Після того мати Аліпія бачила уві сні, як мешканці міста збиралися в її кімнату й оточували дитя. До того ж вони співали Псалми та священні пісні.
Невдовзі помер батько Аліпія, і його мати вирішила проводити непорочне життя в подвигах посту та молитви.
Коли дитя підросло, мати привела його в храм і передала єпископу Адріанополя Феодору. Єпископ навчав Аліпія Святого Письма й сильно полюбив його.
Коли Святий подорослішав, то вирізнявся з-поміж інших мудрістю, смиренням, сумирністю та іншими чеснотами.
Його поставили церковним економом, а пізніше посвятили в диякона. Згодом у Аліпія з’явилося прагнення до безмовного життя. Про свій намір подвижник розповів своїй матері, яка на той час була дияконисою.
Вона благословила сина на новий подвиг, і Аліпій потай покинув Адріанополь. Це засмутило єпископа, клір та мирян. Тому на пошуки Святого відправили слуг єпископа.
Вони знайшли Аліпія в місті Євхаїті, на півночі Малої Азії. Своїми наполегливими проханнями та погрозами слуги переконали Аліпія повернутися в Адріанополь.
Коли Святий прибув на батьківщину, то почав сильно тужити, що йому не вдалося усамітнитися. У той час Аліпію з’явився Ангел Божий і повідомив, що будь-яке місце, яке обирає боголюбна людина для богоугодного життя, є святим.
Те видіння втішило Аліпія, і він перестав сумувати. Проте, разом із тим, Святий обходив довколишню місцевість у пошуках зручного місця для подвигів самітництва. Таке місце він знайшов високо на одній горі й викопав там колодязь.
Після того святий почав просити в єпископа дозволу жити на тому місці та спорудити там церкву. Святитель погодився, але потай відправив туди своїх слуг, щоб вони засипали колодязь.
Єпископ не хотів, щоб Аліпій селився в місці, що було малодоступним для людей, а приносив усім велику духовну користь.
Коли Подвижник побачив, що його колодязь засипаний, то передумав селитися на тій горі.
Згодом Аліпій вирішив усамітнитися на місці колишнього язичницького кладовища. Воно розташовувалося неподалік від міста, але в ньому жили полчища бісів, через що люди боялися приходити туди.
Там Аліпій почав подвизатися в одному з гробів, над яким на стовпі встановив Чесний Хрест. Бісівські напади Святий перемагав хресним знаменням та молитвою.
Якось уві сні Святому з’явилися два мужі в ієрейських ризах. Вони запитали в Аліпія, для чого він змусив їх так довго чекати, і сказали, що він має освятити те місце та наповнити його славослів’ям Бога.
Коли єпископу Феодору потрібно було їхати до царя, Аліпій змушений був супроводжувати його до Халкидона. Там він увійшов в одну церкву, де після молитви задрімав і побачив у видінні прекрасну діву. Під час розмови з Аліпієм вона назвала себе мученицею Христовою Євфимією та запропонувала йому разом із нею повернутися на батьківщину. Також дівчина сказала, що з Божої волі буде його помічницею.
Те видіння наповнило серце Аліпія радістю, й він зрозумів, що Бог бажає його повернення до подвигів самітництва.
Невдовзі на місці свого проживання Святий почав споруджувати церкву на честь святої мучениці Євфимії. У тій справі йому допомагали знайомі та сусіди.
Коли вирили основу під церкву, знову з’явилися згадані мужі. Один із них звершував кадіння, а інший співав осанну тому місцю. Незабаром відкопали нетлінні мощі тих мужів і поклали в новозбудованій церкві.
Коли до церкви почали приходити люди, Аліпій зійшов на стовп. Там він був змушений боротися з бісами, терпіти холод та спеку.
Протягом 53 років Святий ніс той подвиг. Багато людей приходило до нього. І Аліпій зцілював недуги, виганяв бісів, передрікав майбутнє.
Згодом по обидва боки стовпа були засновані дві обителі: чоловіча та жіноча. Аліпій ревно молив за них Бога й дав їм статути чернечого життя. У жіночому монастирі подвизалися матір та сестра Святого.
Часто над головою Аліпія достойні люди бачили вогненний стовп. Так видимо Господь прославляв Свого угодника.
За чотирнадцять років до своєї смерті Аліпій захворів. Через хворобу ніг він не міг стояти, тому весь час лежав на одному боці. Своїм учням він не дозволяв повертати себе на інший бік і смиренно терпів страждання.
До Господа Святий відійшов у період царювання Іраклія (610 – 641 рр.). Від чесних мощей Подвижника отримало зцілення багато хворих.
Слава Богу вовіки. Амінь.
