День пам’яті преподобного Іоанна Дамаскіна

4/17 грудня Православна Церква вшановує пам’ять великомучениці Варвари та мучениці Іуліанії, а також преподобного Іоанна Дамаскіна.

Святий Іоанн народився близько 680 року в сирійській столиці Дамаску в знатній благочестивій сім’ї.

У ті часи Дамаск завоювали сарацини, що почали гоніння на християн.

Батьки Іоанна здобули прихильність нечестивих і тому вільно сповідували свою віру. Батько Іоанна, Сергій Мансур, обіймав посаду скарбничого при дворі халіфа. Він хотів, щоб син отримав гарну освіту та виховувався в благочесті.

Для цього він викупив на ринку полоненого монаха Косьму, який знав як мирські науки, так і богослов’я. Косьма став учителем і наставником Іоанна та його нареченого брата осиротілого Косьми, що був родом із Єрусалима.

Отроки успішно навчалися та зростали в чеснотах. Згодом учений монах сказав Сергію Мансуру, що Іоанн та Косьма осягнули глибину премудрості та перевершили його самого, й попросився в монастир.

Батько Іоанна не став на перешкоді старцю, нагородив його та відпустив із миром.

Після смерті Сергія халіф захотів бачити його сина своїм першим радником. Хоча Іоанн прагнув служити в безмовності Богу, проте змушений був підкоритися, й здобув у Дамаску більшу владу, ніж батько.

Святий викривав лжевчення та боровся проти єретиків: несторіан, монофізитів, монофелітів, павлікіан. Він написав і апологію проти магометанства.

На той час Візантійським імператором був Лев Ісаврянин, який поклав початок іконоборству. За його наказом ікони викидали з храмів та палили, а поборників благочестя віддавали на страшні тортури.

Святий Іоанн повстав проти єресі й почав писати послання про шанування святих ікон, які надсилав правовірним християнам. Послання угодника Божого розійшлися по всій імперії.

Імператор Лев Ісаврянин не потерпів викриття та підступним шляхом дістав написане Іоанновою рукою послання. Після того він наказав умілим писцям підробити почерк Святого й написати листа, нібито адресованого йому Іоанном, який просить його захопити Дамаск та обіцяє посприяти цьому.

Підроблений лист зі своїм посланням нечестивий Лев надіслав халіфу, що правив у Дамаску. Він вказав на зраду Іоанна та наштовхував халіфа на думку, що слід стратити зрадника.

Невдовзі халіф отримав послання від Візантійського імператора й дуже розлютився. Він наказав відсікти Іоанну правицю та повішати її посеред міста на ринку.

До вечора гнів халіфа трохи вщух, і Святому за його проханням віддали відсічену кисть. Угодник Божий приклав її до суглоба та почав гаряче молитися до Богоматері.

Під час молитви він заснув, а коли прокинувся, то побачив свою руку цілою та здоровою. Лише на місці відсічення залишився тонкий червоний слід.

Халіф дізнався про чудесне зцілення Іоанна та переконався в його безвинності. Він запропонував Святому прийняти назад свій сан і колишні почесті. Проте Іоанн не погодився, а вмовив халіфа відпустити його йти за Господом.

Разом із названим братом Косьмою, згодом єпископом Маіюмським, Преподобний прийшов у Єрусалим, де вклонився Святим місцям. Після того він став насельником Лаври преподобного Сави Освященного.

Досвідчені монахи відмовилися стати наставниками відомого своєї ученістю та знатністю Іоанна. Лише один простий і мудрий старець погодився прийняти його до себе в учні.

Для того, щоб Іоанн зростав у чеснотах, духовний отець наказав йому дотримуватися низки правил і заборонив при цьому писати. Без нарікань Преподобний слухався свого наставника та виконував його повеління.

Одного разу, щоб випробувати смирення та послух Іоанна, старець послав його в Дамаск продавати виготовлені ними кошики, проте встановив на них занадто високу ціну.

Зодягнений у лахміття Святий покірно вирушив у далеку та важку дорогу до рідного міста. У Дамаску він намагався продати кошики за завищеною ціною, через що терпів докори та насмішки.

Один із колишніх слуг Преподобного впізнав його і з милосердя купив у нього рукоділля.

Згодом у Лаврі помер один монах. Його рідний брат сильно тужив за ним і невідступно просив Іоанна написати зворушливий надгробний піснепів.

Святий довго відмовлявся, але зрештою погодився та написав надгробні тропарі, що й зараз співаються в церкві.

Про непослух свого учня дізнався старець і вигнав його з келії. Він не слухав умовлянь отців, які клопотали за Святого. Старець погоджувався прийняти Іоанна лише тоді, коли той очистить власноруч проходи до всіх келій та вимиє сморідні місця в Лаврі.

Зі смиренням Преподобний виконав повеління старця, і той, зворушений його послухом, прийняв учня назад.

Через деякий час старець побачив у видінні Богородицю. Вона наказала не забороняти Іоанну писати.

З того часу Преподобний почав складати милозвучні піснепіви та писати божественні книги. Святий Іоанн Дамаскін склав Октоїх, Місяцеслов, написав 64 канони, низку богословських творів. Багато піснепівів святий присвятив Богоматері, а на згадку про чудо Подвижник носив на голові хустину, якою колись він загорнув свою відсічену руку.

Єрусалимський Патріарх хіротонізував Іоанна в пресвітера. Святий недовго залишався в Єрусалимі та поспішив усамітнитися в своїй келії, де писав Божественні книги.

У трудах монашеського подвижництва Преподобний досягнув глибокої старості й близько 780 року, коли йому було 104 роки, відійшов до Господа. Його тіло поховали в Лаврі поряд із ракою святого Сави. Згодом його мощі перенесли в Константинополь.

Слава Богу вовіки. Амінь.