День священносповідника Амвросія Кам’янець-Подільського

7/20 грудня Православна Церква вшановує пам’ять священносповідника Амвросія Кам’янець-Подільського, єпископа.

Святий Амвросій (Олександр Олексійович Полянський) народився в 1878 році в селі Петеліні Єлатемського повіту Тамбовської губернії в священницькій сім’ї. Спочатку хлопець навчався в церковнопарафіяльній школі, а потім – в духовному училищі міста Шацька, пізніше – в Тамбовській Духовній семінарії.

У 1899 році Олександр вступив до Казанської Духовної академії, під час навчання в якій прийняв чернечий постриг із іменем Амвросій. Його також хіротонісали в ієродиякона, а згодом в ієромонаха.

Після закінчення в 1903 році академії зі ступенем кандидата богослов’я угодник Божий поселився в Києво-Печерській Лаврі та став викладачем Київської Духовної семінарії.

У 1905 році він отримав у винагороду наперсний хрест, а наступного року його призначили ректором семінарії та удостоїли сану архімандрита.

Тогочасний революційний безлад негативно вплинув на семінаристів. У березні 1907 року вони підняли заворушення, в авдиторіях студенти зривали навчання: свистіли, кричали, шуміли та тупотіли ногами. Оскільки вимоги семінаристів не задовільнили, вони не припинили чинити безлад. Тоді, рішенням педагогічного зібрання заняття припинили, учнів розпустили по домівках.

Угодник Божий не забував піклуватися про церковну молодь. Особливо він дбав про матеріальне забезпечення незаможних студентів.

У 1915 році отця Амвросія нагородили орденом Святого Володимира ІІІ ступеня. Святий був глибоко благочестивою людиною, вирізнявся смиренням і користувався любов’ю оточуючих.

У 1918 році він удостоївся архієрейської хіротонії й став єпископом Вінницьким, вікарієм Кам’янець-Подільської єпархії.

У 1922 році єпископ Амвросій очолив Кам’янець-Подільську та Брацлавську кафедру.

З впровадженням оновленства безбожна влада почала нещадно гнобити Православну Церкву. Розкольницький архієпископ Кам’янець-Подільської єпархії Пімен запропонував святителю Амвросію приєднатися до оновленців. Святий відмовився, й невдовзі його заарештували за звинуваченням у посвяченні в священний сан офіцерів царської армії.

У 1923 році угодника Божого вислали з України, і він поселився в Москві. Після того Кам’янець-Подільську єпархію повністю розгромили оновленці.

У 1923 році розкольники почали перемовини з Руською Православною Церквою, ставлячи за мету  об’єднання. Вони зажадали усунення від управління Патріарха Тихона. У вересні того ж року в Донському монастирі відбувалося архієрейський Собор, в якому взяли участь 27 архіпастирів. Єпископ Амвросій ревно виступав проти об’єднання з оновленцями та викрив їхні єретичні та богохульні погляди. Під час закритого голосування більшість архієреїв висловилася проти союзу з розкольниками.

Через рік Святителя заарештували й затримали на 10 днів у в’язниці. Після того він звершував Богослужіння в різних храмах Москви та багато проповідував.

У 1925 році Святого призначили управляючим Кам’янець-Подільською єпархією, однак він потрапив за ґрати разом із іншими архієреями, що підтримували Патріаршого Місцеблюстителя і перебували в Москві. За результатами слідства угодника Божого засудили до 3-річного ув’язнення, яке разом із Херсонським архієпископом Прокопієм (Тітовим) він відбував у Соловецькому концтаборі.

Після закінчення строку ув’язнення святителів засудили до 3-річного заслання в Уральську область. Півтора місяці архієреї провели у Тобольській тюрмі. Потім їх доставили в місто Обдорськ. Звідси єпископа Амвросія відправили в село Шуришкари. Пізніше він знову опинився в Обдорську.

Вкінці липня 1931 року святителів Амвросія та Прокопія вкотре заарештували, причому без сформованого проти них звинувачення. Безбожну владу дратували глибока віра архієреїв, їхнє небажання йти на компроміси, звершення святителями Богослужінь у засланні та переписка владик із Патріаршим Місцеблюстителем митрополитом Петром.

Оскільки після допиту свідків матеріалів для звинувачення було недостатньо, то в камеру до ув’язнених угодників Божих підселили інформаторів. Один із них розповів, що єпископ Амвросій говорив про те, як на допитах йому пропонують стати агентом ОДПУ, але він на це ніколи не погодиться.

Восени 1931 року справу владики Амвросія закрили. У звинувачувальному висновку було написано, що єпископи Полянський і Тітов під час перебування в засланні проводили з місцевим населенням розмови на релігійні теми, яким надавали антирадянського ухилу, незаконно звершували в будинках Богослужіння та займалися антирадянською агітацією. Винними в висунутих звинуваченнях святителі себе не визнали. Після закінчення слідства архієреї певний час провели в Тобольській тюрмі, звідки їх направили на 3 роки заслання в Казахстан.

У вересні 1932 року єпископ Амвросій прибув у Туркестан. Там знаходилося багато засланих монахинь, зокрема, з Марфо-Маріїнського монастиря. Святитель був прийнятий однією з послушниць – Євфросинією Журило. Коли Святителю призначили місце проживання в поселенні Сузак за 120 км від Туркестана, Євфросинія клопотала за нього перед начальником ОДПУ. Проте вона не змогла вмовити його не відсилати Святого у таку небезпечну путь, що пролягала через пустелю. Монахині та послушниці Марфо-Маріїнського монастиря зібрали хворого єпископа Амвросія в дорогу та попрощалися з ним.

До місця призначення виснажений єпископ Амвросій ледве доїхав. У Сузаку він одразу в тяжкому стані потрапив до лікарні, де через тиждень спочив.

У 2000 році святитель Амвросія Церква прославила в сонмі святих Новомучеників та Сповідників Руських.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)