День пам’яті преподобного Стефана Новосіятеля
9/22 грудня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Стефана Новосіятеля.
Святий Стефан народився в подружжя Захарії та Феофані, яке вирізнялося благочестям і чеснотами християнськими. Родина жила в Константинополі поблизу церкви святого первомученика архідиякона Стефана.
Мати Святого, коли носила його в утробі, дотримувалася суворого посту та вживала лише хліб та овочі.
Коли немовля народилося на світ, на його грудях усі побачили зображення Хреста. Ще будучи немовлям Стефан показував себе майбутнім великим подвижником. Він не вживав материнського молока упродовж двох-трьох днів після прийняття його матір’ю ситної їжі. Через це близькі Стефана журилися, але таке стримання нітрохи не шкодило дитині. Отрок зростав слухняним і старанно вчився.
Згодом Захарія, батько Святого, прийняв сан пресвітера й почав служити Богу в великій Константинопольській церкві.
На той час і Стефан прийняв чернецтво, і його зарахували до кліриків цієї ж церкви. Він передрік швидку смерть своєму батьку, що невдовзі й сталося.
З часом Святий став затворником. Він усамітнився в церкві Апостола Петра, де перебував у молитовному подвигу та їв тільки овочі.
Там Стефану було видіння. Святому з’явився апостол Петро, який подав йому мир і схвалив розпочатий ним подвиг затворництва.
Через три роки Стефану з’явився священномученик Антипа, який сказав йому бути уважним до себе та пообіцяв не покидати його.
Після того видіння Преподобний посилив свої подвиги. Він і далі продовжував вживати в їжу тільки овочі, однак споживав їх лише раз чи двічі на тиждень, причому без солі.
Подвижницьке життя Святого супроводжувалося його духовним вдосконаленням. Із часом святий Стефан удостоївся сану святителя й отримав від Господа дар звершувати чудеса.
Коли Стефан жив при церкві святого Антипи та йшов сороковий рік його життя, стався сильний землетрус. Під час того землетрусу церква повністю зруйнувалася, тому Стефан переселився в гробову печеру, де подвизався дванадцять років.
Там Святий вкрай знесилював своє тіло, через що зовсім виснажився. Його зуби та волосся повипадали, цьому посприяла надмірна вологість повітря.
Після того Стефан вийшов із печери й прийняв схиму. На той час він їв лише по одному овочу та пив трохи води тільки в Господні свята після звершення Літургії.
Через п’ятдесят років суворого подвижницького життя, коли йому виповнилося 72 роки, Стефан відійшов до Господа. Чесна кончина Святого настала в 912 році.
Молитвами преподобного Стефана, Господи, помилуй нас. Амінь.
