День пам’яті Стефана сповідника Сурозького
15/28 грудня Православна Церква вшановує пам’ять Стефана сповідника, архієпископа Сурозького.
Святитель Стефан походив з Каппадокії Великої та виховувався в благочесті. Коли йому виповнилося 7 років, він почав вивчати грамоту, а в 15 років вирушив у Царгород, щоб продовжити навчання. Будучи здібним та старанним, Святий невдовзі перевершив мудрістю своїх вчителів філософських наук.
За добру вдачу, мудрість та смирення Стефана полюбив Патріарх Герман і залишив жити в себе.
Через декілька років після того Святий потай залишив Царгород, прийняв постриг і віддався чернечим подвигам у монастирі.
Згодом він усамітнився в невідомому нікому місці, де перебував у пості та молитвах.
У той час помер єпископ міста Сурожа, що розташовувався на південному березі Криму (нині Судак). Тому місцеві жителі прибули в Царгород просити в Патріарха нового архієрея.
Коли розмірковували, кого поставити єпископом, виникла незгода. Святому ж Патріарху Герману було уночі видіння. Йому з’явився Ангел Господній і сказав посвятити в єпископа обранця Божого Стефана, що живе в пустельній місцині.
Святитель Герман не знав місця проживання Стефана, і Ангел Господній показав його одному зі слуг Патріарха.
Самому ж Стефану також з’явився Ангел і сповістив волю Господню щодо нього.
Наступного дня до пустельника прибули пресвітери та відвели його з честю в Царгород. Патріарх Герман хіротонісав Стефана в архієпископа, і той вирушив у свою єпархію.
За п’ять років архіпастирських трудів Святого хрестьився весь Сурож та його околиці.
Тим часом на імператорський престол зійшов Лев Ісаврянин. Він ухилився в іконоборчу єресь, почав хулити та безчестити святі ікони й розпочав жорстоке гоніння на правовірних християн.
Святителя Германа, який відмовився підписати імператорський наказ проти шанування ікон, покарали засланням, і Патріархом став єретик Анастасій.
Невдовзі з наказом не поклонятися іконам та Чесному Хресту прибули царські посланці й до архієпископа Стефана.
Святий же сказав їм, що не допустить, щоб його паства відступила від Закону Христового, і не послухається наказів ані царя, ані Патріарха.
Після того Стефан вирушив разом із послами в Царгород, представ перед імператором і висловив готовність перетерпіти за ікони та Хрест Господній будь-які тортури.
Також Сповідник повідомив царю про знайдене у книгах пророцтво щодо появи в Царгороді царя-іконоборця, який палитиме святі ікони, й побажав, щоб воно не збулося під час його царювання.
Правитель Лев запитав, чи відоме ім’я того царя. Святитель повідомив, що ім’я його – Коноп. Імператор зауважив, що саме таким іменем його назвали батьки.
Стефан побажав Леву, щоб того не було в його царювання, а якщо цар Лев здійснитть задумане, то буде предтечею антихриста.
Коли імператор почув ті слова, то розлютився та побив обличчя, уста й зуби Святого залізною печаткою, а потім наказав схопити його за волосся та бороду, бити, тягнути по землі та кинути до в’язниці.
Через деякий час Святий знову постав перед царем, і цар запитав у нього, чому він назвав його предтечею антихриста. На це Стефан відповів іконоборцю, що назвав його так, бо він творить антихристові справи.
У руках царя тоді була ікона Господа Іісуса Христа, Його Пречистої Матері та Іоанна Предтечі. Нечестивець плюнув на неї, почав топтати її ногами й сказав Стефану, щоб він зробив те ж саме.
Святий заплакав і побажав Леву, щоб Господь відібрав у нього царство та припинив його життя.
Імператор дуже розгнівався та наказав бити Святого. Потім Стефана прив’язали до хвоста коня й потягли в темницю; Святитель за все дякував Богу.
Невдовзі імператор дійсно помер, і на престол зійшов Костянтин Копронім. Дружина Костянтина впросила його повернути Стефана до святительського служіння.
Саме в той час у царській сім’ї народився син, і Святий охрестив його. Після того Святитель із дарами повернувся до своєї пастви.
Тривалий час Стефан пас словесне стадо Христове, а незадовго до своєї кончини поставив замість себе архієпископом клірика Філарета.
Коли ж Святий відійшов до Господа, до його тіла підвели сліпого від народження чоловіка. Сліпець доторкнувся до тіла Святителя й одразу прозрів. Те чудо підтвердило святість Стефана, чесна кончина якого настала всередині VIII ст.
Слава Богу вовіки. Амінь.
