День пам’яті святої мучениці Іуліанії діви та ін.
21 грудня/3 січня Православна Церква вшановує пам’ять святої мучениці Іуліанії діви та інших із нею.
Свята Іуліанія проживала в місті Нікомидії за царювання Римських імператорів Діоклетіана та Максиміана.
Її батько, на ім’я Африкан, був знатною людиною й тримався язичницького нечестя.
Коли отроковиці йшов дев’ятий рік, із нею заручився царський сановник Єлевсій. Шлюб відклали до досягнення нареченою повноліття. Але Іуліанія увірувала в Істинного Бога та вирішила не виходити заміж за язичника.
Потай від батька дівиця навчалася Закону Господнього та молилася. Зрештою, наблизився час шлюбу.
Щоб уникнути союзу з нечестивцем, Іуліанія переказала своєму нареченому, що не погодиться стати його дружиною, допоки він не досягне сану епарха. Дівиця думала, що Єлевсію не вдасться цього зробити.
Єлевсій, охоплений плотською любов’ю до Іуліанії, через подарунки, посиленні прохання та осіб, які за нього клопотали, згодом став епархом.
Тоді він передав своїй нареченій, щоб вона готувалася до шлюбу. Дівиця ж відповіла Єлевсію, якщо він не буде служити Господу Іісусу Христу то, нехай шукає собі для шлюбу іншу. Вона сказала, що не бажає мати за чоловіка того, хто не сповідує з нею однієї віри.
Така відповідь Іуліанії дуже розгнівила Єлевсія, і він запросив до себе її батька.
Африкана здивувала та розсердила звістка щодо віри його дочки. Він почав вмовляти та змушувати Іуліанію поклонятися несправжнім богам і вступити в шлюб із епархом.
Проте дівиця була непохитною у вірі та не зважала на батькові слова. Тоді Африкан нещадно побив дочку та передав її Єлевсію, щоб він робив із нею, що хоче.
Розлючений зневагою дівиці епарх вирішив публічно судити її, ніби за відмову шанування богів.
Коли Іуліанія постала на суді перед своїм нареченим, то всі спрямували на неї погляди та дивувалися її красі.
Епарх же, охоплений плотською пристрастю, почав пропонувати дівиці вступити з ним в шлюб і обіцяв, що не буде примушувати її до ідольського жертвоприношення.
Іуліанія відповіла Єлевсію, що ніяка мука не змусить її стати його дружиною, допоки він не прийме Святого Хрещення.
Епарх сказав дівиці, що й це він зробив би, однак боїться царя, який позбавить його не лише сану, але й життя.
Тоді Іуліанія зауважила, що як їй не боятися Безсмертного Царя, Який панує над усяким диханням та душею, коли Єлевсій боїться царя смертного, що має владу лише над тілом.
Потім Свята сказала епарху, щоб він не сподівався переконати її. Вона сказала, якщо він бажає, то нехай навернеться до її Бога, а якщо ні, то нехай вб’є її, покриє ранами, піддасть будь-яким мукам, але вона все одно не послухається його.
Слова Святої розлютили Єлевсія, і він понаказав оголити дівицю та жорстоко бити сухими жилами та прутами.
Мученицю били так довго, що втомилися самі кати; вона ж мужньо терпіла страждання. Згодом Іуліанію повішали за волосся, від чого шкіра на її голові відстала від тіла, а обличчя спухло.
Єлевсій все ще продовжував вмовляти її пощадити себе, проте Мучениця залишалася непохитною.
Після того тіло Святої обпалювали розжареним залізом і прокололи їй стегно, а потім ледве живу ув’язнили в темниці.
Коли Іуліанія лежала та молилася, їй з’явився у вигляді світлого Ангела ворог роду людського й почав запевняти, що Богу вгодно, щоб вона послухалася епарха та не загинуло її тіло.
Мученицю збентежили ті слова, і вона почала просити Господа відкрити, хто їй таке говорить. Тоді ж почувся Голос із Неба. Господь підбадьорив святу діву і дав їй владу над бісом, що її спокушав.
Одразу після того Іуліанія чудесно звільнилася від кайданів і зцілилася. Вона розпитала зв’язаного силою Божою нечистого духа, а потім почала його бити.
Вранці Святу вивели з темниці. Дівиця ж потягнула за собою біса та кинула його в купу гною, що трапилася їй дорогою.
Епарх здивувався, що Мучениця ціла та неушкоджена, й запитав її, коли вона навчилася такому чаклунству.
Іуліанія розповіла, що її зцілила сила Божа, та сказала епарху, що йому вготований вогонь вічний.
Коли Єлевсій почув про вогонь, то наказав сильно розжарити піч і кинути в неї Мученицю. Дівиця стояла неушкодженою в вогні та молилася Богу.
У той час сльози, що потекли з її очей, перетворилися на два великих джерела й загасили полум’я. Через таке диво увірувало в Христа 500 мужів та 130 жінок. Всіх їх одразу стратили за наказом епарха.
Потім Іуліанію кинули в киплячий котел, де вона перебувала, неначе в купелі. Вогонь попалив язичників, що стояли поблизу. Після того котел тріс, і Свята діва вийшла з нього неушкодженою.
Епарх більше не знав, яким катуванням піддати Мученицю, та засудив її до усічення мечем. Так Іуліанія віддала душу Богу.
Її чесні мощі взяла римлянка Софія, що поверталася на батьківщину. Спочатку вона поклала їх у своєму домі, а потім помістила в побудованому нею на честь Святої храмі.
Нечестивого Єлевсія невдовзі спостигла кара Божа. Корабель, на якому він плив морем, розбила буря. Всі присутні на ньому, окрім епарха, втонули. Єлевсій приплив на якийсь острів, де його розтерзали пси.
Чесна кончина мучениці Іуліанії настала в 304 році.
Слава Богу вовіки. Амінь.
