День пам’яті Воніфатія Феофанівського Київського

9 січня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Воніфатія Феофанівського Київського.

Преподобний Воніфатій Феофанівський (Виноградський Даміан Феодорович) народився 1785 року в селі Михайлівка Херсонської губернії в сім’ї благочестивих християн Феодора та Марії Виноградських. Під час хрещення йоназвали Даміаном. Коли йому виповнилося 20 років, Даміан дав обітницю Богу присвятити себе чернечому життю, але через послух матері він все ж погодився одружитися.

Після весілля Даміан переконав свою дружину зберігати цноту, й вони жили як брат із сестрою. У 1811 році майбутній подвижник вступив на військову службу і взяв участь у війні 1812 року. У армії Даміан прослужив 25 років, а після виходу в відставку повернувся на батьківщину, де став досить успішно вести домашнє господарство.

Проте думки про чернецтво не полишали його, і через декілька років він вирішив усе ж таки виконати свою обітницю. За згодою з дружиною, він залишив їй половину маєтку, а іншу частину пожертвував церкві та незаможним, після чого вирушив до Києва. Даміана прийняли на послух у Київський Михайлівський Золотоверхий монастир, де він був готельним.

У 1854 році послушник Даміан прийняв чернечий постриг із ім’ям Воніфатій. Йому доручили послух доглядати за мощами святих угодників.

Незабаром Воніфатій висвятили на диякона, а 1860 році – на священника.

У 1861 році Преподобного призначили засновником і упорядником скиту в місцевості Феофанія під Києвом (нині Пантелеймонівський жіночий монастир).

Під час керівництва отця Воніфатія в скиту запровадили щоденне богослужіння та невсипуще читання Псалтиря, зведено храм на честь Всіх Святих, а також чернечі келії та готель. Піклуваннями Святого до скиту підвели питну воду від найближчого джерела, а над самим джерелом звели каплицю.

Насельники обителі бачили у своєму настоятелеві зразкового ченця, цілком відданого Богу та Церкві. Його життя було безперервним молитовним подвигом. Крім встановленого правила, він щодня читав два акафісти – Господу Іісусу Христу та Пресвятій Богородиці, а також щотижня прочитував два Євангелія.

За його подвиги Бог дав Преподобному дар прозорливості.

За рік до блаженної кончини Святий відчув велике виснаження сил, але не впадав у відчай. Він не міг відвідувати богослужіння в храмі, але щодня слухав його зі своєї келії, відгородженої від церкви лише дерев’яною стіною.

Він не полишав свого молитовного правила, але тому що міг стояти, звершував його, впавши на коліна. За місяць до смерті він остаточно зліг. 9 січня 1871 року преподобний Воніфатій, причастившись Святих Тайн, відійшов до Господа. Угодника Божого поховали біля вівтарної стіни Всіхсвятського храму, але внаслідок перебудови за радянських часів його могила не збереглася.

23 грудня 2010 року Священний Синод Української Православної Церкви канонізував отця Воніфатія в сонмі преподобних.

Богу слава во віки. Амінь

ДУХОВНІ НАСТАНОВИ ПРЕПОДОБНОГО ВОНІФАТІЯ

Де Бог, там немає зла. Все, що походить від Бога, мирне та корисне та приводить людину до самоосуду та смирення.
Віра без діл мертва є¹, а справи віри суть: любов, мир, довготерпіння, милість, смирення, несення хреста і життя за духом. Лише така віра ставиться в правду. Справжня віра не може залишатися без діл; хто істинно вірує, той неодмінно творить добрі справи.
Надія є сміливістю істинною до Бога, даною в серці людини від Божого натхнення й освіти.
Хто любить себе, той любити Бога не може.
Бійся Бога, говорить премудрий, і заповіді Його бережи² .
Два види страху: якщо не хочеш робити зла, то бійся Господа, і не роби; і якщо хочеш робити добро, то бійся Господа, і роби.
Для збереження миру душевного також усіляко маєте уникати осуду інших. Поблажливістю до брата та мовчанням зберігається душевний мир. Коли в такому устрої буває людина, то отримує Божественні одкровення.
Щоб не впадати в осуд ближніх, слід слухати себе; ні від кого не приймати поганих звісток і бути до всього мертвим. Коли хтось на тебе бреше й обмовляє, терпи з радістю. А коли хтось особливо тебе скривдить, не обурюйся та не супереч, пробач.
Треба йти середнім шляхом, не ухиляючись ні праворуч, ні ліворуч³, духу давати духовне, а тілу – тілесне, необхідні підтримки тимчасового життя. Не повинно також і громадського життя відмовлятися в тому, що воно законно вимагає від нас за словами Писання: віддайте Кесареві Кесареве, а Богові Боже⁴ .
Будь-який успіх у чомусь потрібно відносити до Господа і говорити з пророком: не нам. Господи, не нам, але імені Твоєму дай славу.
Як у будь-якій хворобі є лікування, так і всякому гріху є покаяння.
Справжній піст полягає не в єдиному виснаженні плоті, а й у тому, щоб ту частину хліба, яку ти сам хотів би з’їсти, віддати голодному. Блаженні голодні та спраглі праведності, яко тії наситяться⁵.
Забери гріх і хвороб не буде; бо вони бувають від гріха, як це стверджує святитель Василь Великий: «Звідки недуги? Звідки тілесні ушкодження? Господь створив тіло, а не недугу; душу, а не гріх. Що ж найбільше корисно і потрібно? З’єднання з Богом і спілкування з Ним через любов. Коли ми втрачаємо цю любов, ми відпадаємо від Нього, а відпавши, наражаємося на різноманітні недуги».
Хто переносить хворобу з терпінням і подякою, тому зараховується вона замість подвигів або навіть більше.
Ніщо не може так упокорити душу, як убогий стан. Мовчи, терпи, молись, будь лагідним, смиренним, з усіма мирними, і спасешся.
Смиренномудрість полягає в тому, щоб жити за Божими заповідями, робити добрі справи та бачити себе гіршим і грішнішим за всіх.
Любов полягає в відхиленні від своєї волі та в досконалому послуху Божому слову.
За образу, яка б вона не була, не повинні ми мститися, але, навпаки, прощати кривдникам від серця, хоч би воно й противилося цьому. Потрібно схиляти його переконанням слова Божого: якщо не відпускаєте людям їхні провини, і Отець ваш Небесний не відпустить вам гріхів ваших⁶. Моліться за тих, хто чинить вам напасті⁷.
Не слід живити в серці злість чи ненависть до ближнього, того, хто ворогує, але маємо любити його і, скільки можна, творити йому добро. Потрібно дотримуватися вчення Господа нашого Іісуса Христа: любіть ворогів ваших, добро чиніть тим, хто ненавидить вас⁸.