День пам’яті преподобного Лаврентія Чернігівського

29 грудня/11 січня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Лаврентія Чернігівського (Проскури), схиархімандрита.

Святий Лаврентій (Лука Євсейович Проскура) народився в 1868 році в селі Карильському Кролевецького повіту Чернігівської губернії в глибоко набожній сім’ї. Він мав гарні здібності до навчання, тому, закінчивши в 13 років початкову земську школу, залишився в ній помічником учителя.З дитинства Святий регулярно відвідував Богослужіння та співав у церковному хорі.

Якось він познайомився в місті Коропі з колишнім регентом імператорського хору, що походив із Чернігівщини. Регент побачив музичні здібності Луки і навчив його регентського мистецтва. Крім того юнак навчився грати на скрипці.

Хор, втрата, Афон

Після однорічного перебування в Коропі Святий повернувся в рідне село та почав керувати церковним хором.

Щоб допомагати своїй бідній сім’ї, Лука зайнявся шиттям. До 17 років він став умілим кравцем, і в нього постійно було багато замовників. У той час юнак втратив матір. Він хотів піти в монастир, але послухався старшого брата Варфоломея та не залишив близьких. Зі своїм другом Симеоном угодник Божий ходив пішки в Київ до отця Іони за благословенням на здобуття духовної освіти, але благословення не отримав.

Отець Іона сказав юнакам: «Ваша семінарія при вас». Разом із другом Преподобний вирушив на Афон. Симеон залишився подвизатися на Афонській Горі. Лука ж, якому один із афонських старців сказав їхати на Батьківщину, бо він там буде потрібний, повернувся додому.

Незабаром молодий талановитий регент почав керувати хором Рихлівської Миколаївської обителі. Монастирський хор прославився, і туди почали приїжджати регенти з інших місцевостей. Залишився задоволений співом і Чернігівський єпископ Антоній (Соколов), що відвідав обитель. Невдовзі він викликав Луку для управління хором в Чернігівський Троїцький архієрейський дім.

Так в 1905 році угодник Божий поселився в Чернігові, де провів решту свого життя.

У 1912 році, коли Луці виповнилося 44 роки, він прийняв чернечий постриг із іменем Лаврентій. Через два роки його хіротонісали в ієродиякона, а в 1916 році – в ієромонаха.

У 1928 році Святий удостоївся сану архімандрита. У 1923 році він його таємно постригли в схиму.

До закриття обителі в 20-х роках угодник Божий регентував хором, був уставником і завідував книгосховищем обителі.

Лаврентія Чернігівського — *Прп. Лаврентій з духовенством м. Чернігова*

Отець Лаврентій жив високодуховним життям, вирізнявся любов’ю до людей, розважливістю та прозорливістю, тому до нього прибували з різних місцевостей миряни та священнослужителі. Його думку шанували чернігівські архієреї. Після закриття монастиря угодник Божий оселився в бідному будиночку, а священнодіяти почав у Іллінській церкві.

Через 20 років закрили й Іллінський храм. Не дивлячись на те, Святий не залишав запровадженого правила церковної молитви, зберігав богослужбові книги та велику нотну бібліотеку. На запитання, чи знадобляться ще ноти, отець Лаврентій відповідав, що будемо ще читати й співати.

Коли під час Великої Вітчизняної війни Чернігів потрапив до рук фашистів, окупаційна влада дозволила відкрити Троїцький монастир. Тоді за словом Святого послушниці й прості віряни розпочали відновленням обителі.

Восени 1941-го Преподобний втішав бійців, які відступали, пророкував, що повернуться з перемогою. Пізніше він отримав багато листів з подякою за молитви. У роки війни часто бувало, що старець говорив про повернення тих, кого вважали загиблими, і навпаки — іноді благословляв молитися за упокій душ людей, смерть яких офіційно не була підтверджена.

Перше Богослужіння відбулося восени 1941 року в день святкування Собору Архістратига Михаїла та інших Небесних Сил безплотних. Він розташовувався в храмі на честь святого Феодосія, під Троїцьким собором.

У 1942 році освятили головний престол собору. Схиархімандрит Лаврентій, на відміну від інших регентів, керував хором, стоячи обличчям до вівтаря.У важкі для церкви роки гонінь преподобного Лаврентія не ув’язнили дивом, та й то лише «в зв’язку з його старечим віком (68 років)», як сказано в слідчій справі.

Старець любив усіх людей і виявляв свою любов через привітність, уважність та поради. Він добре знав духовний світ людини, тому всі йшли від нього спокійні, підбадьорені, зігріті християнською любов’ю.

Неодноразово Преподобний рятував людей від смерті. На всі сумніви та запитання він давав чітку відповідь. Якось у нього запитали, як він знає, що потрібно кожному відповісти. Святий відповів: «Думку направляє Бог, і відповідь у сказаному одразу».

Спокій

19 січня 1950 року схіархімандрит Лаврентій відійшов до Господа. Його тіло упокоїлося в крипті під Троїцьким собором, де вже почивали сім архієреїв. До закриття обителі восени 1962 року за Святим регулярно звершувалися панахиди. Потім доступ у крипту закрили.

Через 26 років богомольці знову отримали змогу поклонятися могилі Преподобного.