День пам’яті святої Емілії
1/14 січня Православна Церква вшановує пам’ять святої Емілії, матері святителя Василія Великого.
Свята Емілія народилася в Кесарії Каппадокійській на початку IV сторіччя в багатій сім’ї, що мала просторі володіння в Малій Азії.
Її батько удостоївся мученицької кончини за царювання Лікінія. Емілія рано осиротіла. Вона була глибоко віруючою людиною та прагнула все життя зберігати цноту. Однак у ті часи часто викрадали самотніх дівиць для насильного заміжжя.
Емілія, що вирізнялася рідкісною красою, побоялася залишатися самотньою, тому вона вийшла заміж за освіченого, благочестивого адвоката Василія, який із часом став ієреєм.
Василій та Емілія сяяли чеснотами. Вони піклувалися про бідних, приймали мандрівників і значну частину своїх статків витрачали на благодійність.
Благословенна Господом Емілія народила десятьох дітей. П’ятеро з них прославлені в лику святих: Василій Великий, єпископ Кесарії Каппадокійської, Григорій, єпископ Нісський, Петро, єпископ Севастійський, преподобна Макрина Молодша та блаженна Феосевія.
Син Емілії Навкратій у 22-річному віці відмовився від світської кар’єри й після п’яти років самітницького життя в пустелі удостоївся блаженної кончини.
Никифор помер у молодих роках. Про інших дітей Святої нічого не відомо. Вважають, що дехто з них прийняли чернечий постриг.
Коли Емілія втратила чоловіка, її головною помічницею стала старша дочка Макрина.
Згодом Макрина вмовила матір прийняти чернечий постриг. Вони поселилися у віддаленій місцині на березі річки Ірис (нині річка Єшильирмак у Туреччині) і заснували монастир.
Дехто з рабинь, яких святі відпустили, зреклися світу й почали подвизатися разом із ними. У подвижниць усе було спільним. Вони однодушно в смиренні та любові служили Господу та не мали ні гніву, ні заздрощів, ні ненависті, ні зневаги.
Монахині перебували в богомисленні та молитві, а турботи й працю вважали дрібними справами, а не самим ділом.
У 73 роки Емілія наблизилася до кончини. Наймолодший син Петро та найстарша дочка Макрина доглядали її під час хвороби.
Коли душа Святої от-от мала розлучитися з тілом, Петро та Макрина, які сиділи з обох боків від неї, називали імена своїх братів та сестер. Кожному Емілія залишала своє материнське благословення.
Потім вона поклала на Макрину та Петра свої руки й сказала Господу, що віддає Йому початок і десятину від плодів своєї утроби: початок – першу дочку, десятину – останнього сина. При цьому Свята побажала, щоб вони були приємною жертвою Богу, і на них зійшла Його святиня. Після тих слів Емілія відійшла до Господа.
Слава Богу вовіки. Амінь.
