Настанови преподобного авви Дорофея
Всі ми щодня піклуємося про свій зовнішній вигляд, а в духовне дзеркало зазираємо лише зрідка: в пости, перед сповіддю. Поради Авви Дорофея (палестинський святий VI сторіччя) – духовне дзеркало, в якому кожен може побачити самого себе та знайти напоумлення та пораду, як виправити свої душевні немочі й помалу досягти чистоти та безпристрастності.
А починати, як завжди, потрібно з найлегшого, тобто з малого, як радить Преподобний авва:
«Уявімо, що хтось, зустрічає тих, хто говорять пусте між собою, і помисл каже йому: “Скажи й ти таке слово, а він відсікає бажання своє й не говорить…”
Важливо пам’ятати золоте правило аскетики: читання має відповідати нашому способу життя. Читаємо лише те, що можемо виконати. Читання про подвиги, що перевищують наші сили відкладемо на пізніші часи. Авва Дорофей – письменник універсальний, його поради зручні як для монахів, так і для мирян; як чоловіків, так і для жінок; як для початківців, так і для досконалих.
_______________________________________________________________________
24 поради авви Дорофея
1. Намагайся з усього отримувати собі повчання. Не бажай марнославно виявляти себе ні в слові, ні в ділі. Придбай помірність у їжі та словах твоїх, навіть у малому.
2. Якщо когось боре якийсь пристрасний помисл або він тужить від нього, але не сповідає його, той сам зміцнює його проти себе. Якщо ж почне боротися та чинити опір своєму помислу та зробить противне йому, то пристрасть послабшає й не матиме сил бороти його та завдавати йому смутку.
Людина завжди повинна молитися Богові та просити Його допомогти їй.
3. Хто не зневажить усіх речей, слави й тілесного спокою, а разом із тим і самовиправдання, той не може ні відсікти своїх побажань, ні позбутися гніву та скорботи, ні заспокоїти ближнього.
4. Не вимагай любові від ближнього, бо той, хто її вимагає, бентежиться, якщо її не зустріне, але краще ти сам покажи любов до ближнього, й заспокоїшся.
5. Хто зробить справу, що вгодна Богові, того неодмінно спіткає спокуса. Те, що робиш заради Бога, не може бути твердим, якщо не буде випробуваним спокусою.
6. Не зневажати того, що дає ближній, є справа смиренномудрості, й потрібно його приймати з вдячністю, хоча б воно було малим і незначним.
7. Якщо мені зустрінеться якась справа, то мені приємніше вчинити за порадою ближнього, хоча б довелося зіпсувати її за його порадою, ніж добре виконати справу, вчинивши свою волю. Праведник не хоче, щоб справи виконувалися так, як він бажає, але як буде.
8. Не роби зла навіть жартома. Не потрібно бажати позбутися пристрасті для того, щоб уникнути скорботи, що походить від неї, але через досконалу ненависть до неї, як сказано: “Досконалою ненавистю зненавидів я, ворогами були ми”.1(Пс. 138:22).
9. Неможливо будь-кому розгніватися на ближнього, якщо серце його спершу не піднесеться над ним. Дратівливість є жар крові біля серця (Свт. Василій Великий). Ознакою того, що будь-хто добровільно виконує пристрасть, служить його збентеження в той час, коли його викривають або виправляють у ній.
10. Жертва жива, свята й догідна Богові – це не виконувати більше волі плоті та помислів, а чинити за духом.
11. Всеспалення словесне – це цілком Богові себе присвятити. Душа складається з трьох частин: бажань, дратівливої частини та розумної (Свт. Григорій Ніський).
12. Нічого не повинно любити більше за Бога та з усього жаданого нічому не віддавати перевагу прагненню Бога. Розумна душа тоді діє за єством, коли жадана частина її бажає чесноти, дратівлива бореться за неї, а розумна вдається до споглядання сотвореного (Прп. авва Євагрій).
13. Одне – це ми самі, друге – наше та ще інше – те, що в нас. Ми – це розум, душа. Наше – це тіло, а в нас – майно та інші речі. Бо дотриманням заповідей святі наближаються до Бога.
14. Хоч би хто й не був увінчаний, але він повинен намагатися бути недалеко від увінчаних (Свт. Климент Олександрійський).
15. Насамперед моли Бога дати тобі увагу та розум, щоб ти міг знати, в чому полягає воля Його добра й угодна та досконала2(Рим. 12:2), а також і силу бути готовим до будь-якої доброї справи.
16. Отже, коли повстануть на тебе неприємні помисли та почнуть утискати тебе, ти повинен волати до Бога: Господи! Як Ти хочеш і як Ти знаєш, влаштуй цю справу».
17. Авва Пимен сказав, що вислів, що наказує не дбати про завтрашній день3(Зр.: Мт. 6:34), стосується людини, яка перебуває в спокусі. Людинолюбний і милосердний Бог, що заборонив вітру і морю, і створив тишу велику4(Мф. 8:26), нехай заборонить і твоїй спокусі, сину мій, і нехай дасть тобі широту серця, щоб ти зміг розуміти підступність ворожу.
18. Все, що заподіяне тобі буде, прийми за благо5(пор.: Сир. 2:3). Змусь своє серце повірити, що неодмінно сам ти подав привід до спокуси.
19. Як за тілами слідують тіні, так і за виконанням заповідей – спокуси (Прп. авва Антоній Великий).
20. Отже, залиши, сину мій, людські помисли та май надію на Бога, яка робить набагато більше, ніж ми гадаємо, і заспокоїть тебе надія на Бога.
Хто ненавидить тих, хто засмучують його, той ненавидить лагідність, і хто бігає від тих, хто його ображає, той бігає спокою во Христі.
21. Не самі перші християни роздавали своє майно, але через Апостолів. Самі ж робилися вільними від турбот, маєтків та марнославства.
Ти маєш бути вдячний тому, хто понесе твій тягар. Як би тільки сіяч зла не посіяв у тобі тієї думки, що той, хто прийняв твоє майно, має бути тобі вдячний. Бог нехай влаштує тобі корисне для спасіння душі.
22. Побажавши заради Бога бути вільним від усього, залиш усе піклування. Бережи очі свої та не їж досхочу. Без труднощів і скорботи серцевої ніхто не може позбутися пристрастей і догодити Богові.
23. Коли людина спокушається своєю хіттю, можна дізнатися з того, що вона не дбає про себе та дозволяє серцю своєму розмірковувати про зроблене ним раніше.
24. Тверезна та розсудлива людина, яка бажає спастися, коли бачить, від чого зазнає шкоди, старанно оберігає себе від злих спогадів, не захоплюється пристрасними думками, віддаляється від зіткнень.
Прп. Авва Дорофей
(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)
