День пам’яті преподобної Аполінарії

5/18 січня Православна Церква вшановує пам’ять преподобної Аполінарії.

Свята Аполлінарія була старшою дочкою благочестивого анфіпата (проконсула) Анфемія.

Коли помер імператор Східної Римської імперії Аркадій (395–408), а його син Феодосій (408–450) був ще малою дитиною та не міг царювати, імператор Західної Римської імперії Гонорій (395–423), брат Аркадія, призначив Анфемія опікуном Феодосія та доручив йому управління царством. Тому Анфемій мав велику владу, і всі шанували його як царя.

З юних років Аполлінарія ревно відвідувала Богослужіння та проводила час у молитвах. Коли батьки захотіли віддати її заміж, вона сказала, що прагне зберегти невинність і піти в монастир. Вона почала просити їх віддати її Богу.

Молодша сестра Аполлінарії змалку була одержима нечистим духом, і батьки не мали від неї втіхи. Одного разу за проханням угодниці Божої батьки відпустили її відвідати Святі місця в Єрусалимі та дали їй із собою багато рабів і рабинь, золота й срібла. У Святому Граді дівиця вклонилася Воскресінню Господньому та Чесному Хресту й дала свободу рабам та рабиням. Вона нагородила їх за службу та просила молитися за неї.

Святі місця

Потім Аполлінарія вирушила в Олександрію для поклоніння мощам великомученика Міни. У Олександрії Свята приготувала собі чоловіче чернече вбрання та залишила при собі лише двох рабів, а інших відпустила.

Коли дівиця помолилася біля мощей святого, то в закритій колісниці поїхала поклонитися преподобним отцям, які жили в скиті.

Втеча

Близько дванадцятої години ночі Аполлінарія побачила, що раби задрімали. Тоді вона перевдягнулася в чернече вбрання та потай залишила колісницю. Свята сховалася в болоті, що  розташовувалося поблизу, та дочекалася, коли колісниця поїде далі. Вона поселилася на тому місці й проводила там пустельницьке життя.

Преподобна умертвляла свою плоть працею, постами та неспанням, терпіла сонячну спеку та укуси численних комарів, в їжу вживала фініки. Через декілька років проживання в пустелі Аполлінарія дуже змінилася зовні, й важко було сказати, хто вона — чоловік чи жінка.

Коли батьки дізналися про зникнення своєї дочки, то почали невтішно плакати. Вельможі заспокоювали їх і називали Аполлінарію істинною дочкою доброчесного батька, бо розуміли, що вона зникла заради пустельницьких подвигів.

Дорофей

Якось Аполлінарії з’явився Ангел Господній і повелів їй іти в скит та назватися Дорофеєм.

Преподобна послухалася та почала жити в скиті в окремій келії. Старець Макарій наказав їй робити з тростини циновки, і вона дні та ночі молилася й займалася рукоділлям. Згодом Свята почала вирізнятися з-поміж інших отців своїм суворим життям і отримала від Господа дар зцілювати недуги.

Тим часом молодшу сестру Святої нечистий дух почав ще більше мучити. Щоб нашкодити Аполлінарії та вигнати її зі скиту, він кричав, що не покине біснувату, якщо не відведуть його в пустелю. Тоді, за порадою вельмож, Анфемій послав молодшу дочку в супроводі великої кількості слуг до святих отців у скит, де подвизалася Преподобна.

Старець Макарій привів біснувату до Аполлінарії й сказав помолитися за неї та зцілити її.

Преподобна зі сльозами відмовлялася від такої справи, але старець наполягав, і вона повела сестру в свою келію. Коли Аполлінарія впізнала її, то з радістю обійняла, а потім ревною молитвою вигнала злого духа. Анфемій із дружиною дуже раділи зціленню своєї дочки та прославляли Бога.

Зізнання

Проте диявол знов увійшов у дівицю й надав їй вигляду вагітної жінки. Дівчина ж нічого не могла пояснити. Коли батьки почали бити дочку, то злий дух сказав її устами, що в усьому винен монах, в келії якого вона жила.

Це сильно розлютило Анфемія, і він послав воєвод із воїнами зруйнувати скит. Коли вони прибули в пустелю, удаваний Дорофей віддався в їхні руки й попросив залишити в мирі інших отців.

Після того Аполлінарія постала перед батьками, наодинці показала їм свої жіночі груди та зізналася, що вона їхня дочка. Преподобна доторкнулася рукою до утроби своєї сестри, й та набула звичного вигляду. Потім вона повернулася в скит і знову віддалася чернечим подвигам.

Коли наблизився час кончини Аполлінарії, вона просила старця Макарія, щоб братія не омивала її тіла. Старець запитав у неї, як це можливо.

Без омивання…

Невдовзі після того Свята відійшла до Господа. Після її смерті всім отцям стало відомо, що поряд із ними подвизалася жінка. Святий Макарій удостоївся видіння, в якому Господь відкрив йому ім’я та життя Преподобної. Він розповів усе братії, а братія прославила Бога.

Тіло Аполлінарії поховали в печері в храмі обителі. Від її чесних мощей подавалися зцілення хворим. Кончина Святої настала близько 470 року.
Слава Богу вовіки. Амінь.

(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)