День пам’яті преподобного Георгія Хозевита

8/21 січня Православна Церква вшановує пам’ять преподобного Георгія Хозевита.

Дитинство

Святий Георгій народився на острові Кіпр у благочестивій сім’ї. Його старший брат Іраклід став насельником Коломанової Лаври в Йорданській долині, де подвизався в чернечому чині.

Отрок Георгій залишався з батьками й зростав у благочесті та в страсі Божому. Невдовзі Святий осиротів і успадкував батьківське майно. Його взяв під опіку родич і так сильно полюбив, що захотів одружити зі своєю єдиною дочкою. Юнак не хотів шлюбу та мирської суєти, тому сховався в іншого свого родича, який був ігуменом монастиря.

Коли опікун дізнався про місцезнаходження Георгія, то почав вимагати повернути його. Тоді Георгій потай залишив монастир, сів на корабель і попрямував до Єрусалима. Після поклоніння Святим місцям він прийшов до свого брата Іракліда. Оскільки за заповідями Святих отців молодим та безбородим не слід було залишатися в Лаврі, Іраклід привів Георгія в розташовану на шляху з Єрусалима в Ієрихон Хозевитську обитель на честь Пресвятої Богородиці й доручив ігумену.

Чернецтво та чудеса

Георгія постригли в чернецтво, і він почав зі смиренням виконувати послухи. Юнак ревно трудився, зростав духовно, і Господь наділив його даром звершення чудес. Братія бачила духовну досконалість юного подвижника й немало дивувалася.

Георгій уникав марнославства, тому залишив Хозевитську обитель і знову прийшов до Іракліда в Коломанову Лавру. Брати поселилися в так званій Старій церкві й проводили час у молитві, богомисленні та пустельницьких працях. Вони не вживали гарячої їжі та готували її лише тоді, коли хтось відвідував їх.

Монастир Хозева. Грот Святого Іллі. Фреска: Георгий Хозевит (у центрі) з Іоанном Хозевитом (ліворуч) та Ілля пророк (праворуч).

“Скоро заплодоносить…”

Одного разу Іраклід сказав Георгію зрубати безплідну пальму, що росла біля їхньої келії.

Георгій вклонився брату й почав зі смиренням просити залишити її. Іраклід наполягав на своєму. Тоді Георгій поручився за дерево, що воно скоро дасть плоди. Невдовзі пальма дійсно почала плодоносити.

Розгублений батько

Якось в одного землевласника з Ієрихона, якого любили брати, помер єдиний маленький син. Чоловік поклав хлопчика до кошика, прикрив його плодами й приніс до Іракліда та Георгія з проханням благословити плоди його землеробства. Після того чоловік поспіхом вийшов із келії. Іраклід витягнув плоди з кошика, знайшов мертве немовля й сказав Георгію покликати того чоловіка, бо він хоче спокусити їх.

Георгій сказав брату, щоб той не засмучувався та не гнівався, а призвав милостивого Бога. Якщо Господь почує їх та воскресить дитину, то батько візьме її живою в нагороду за свою віру. А якщо ж Господь не захоче звершити те, то вони скажуть, що, будучи грішниками, не змогли допомогти йому в біді. Іраклід та Георгій зі сльозами помолилися за дитину, й Господь зглянувся на їхнє прохання та воскресив немовля. Брати віддали хлопчика живим батькові та заповіли нікому не розповідати про те чудо.

Розбрат

У 70 років Іраклід помер, аі Георгій плакав і тужив за ним. Він залишився сам в келії та ревно наслідував життя та праці брата. Святий удостоївся сану диякона й часто прислуговував за Богослужінням. Коли помер ігумен монастиря, між братією в зв’язку з обранням його наступника почався розбрат.

Георгій не стерпів смути, зі скорботою перейшов у Хозевітську обитель і поселився у відокремленій ігуменом келії. Преподобний віддавався суворим подвигам і лише раз у декілька днів вживав в їжу сушені залишки з трапези братії та відвідувачів монастиря.

Він шив собі одяг із ганчірок, які збирав на купах сміття. З того ж ганчір’я влаштував собі постіль.
Святий пік хліби та двічі або тричі на день топив піч. Улітку для багатьох це була непосильна робота, оскільки від сильної спеки навіть свічі танули на церковних підсвічниках. За неустанні труди Георгія називали залізним.

Під час нашестя персів на Святу землю Преподобний залишив Хозевитський монастир і заради безпеки перейшов у Коломанову Лавру. Пізніше він повернувся в Хузиву. Усіх, хто приходив до нього заради духовної користі, Георгій наставляв у Слові Божому та благочесті.

Відхід у вічність

Преподобний відійшов до Господа в глибокій старості (VII ст.). Того дня в обителі було багато богомольців, і його учень Антоній був постійно зайнятий виконанням послуху. Тож, коли до Антонія приходили й говорили, що Старець просить покликати його, бо вже помирає, він вагався, чи йти до Святого, чи продовжувати виконувати доручену йому роботу.

Угодник Божий прозрів це духом і переказав учню, щоб той не сумував і не бентежився, а виконував послух, а він почекає його. Антоній звільнився від праці майже опівночі й лише тоді прийшов до старця. Отець Георгій обійняв, поцілував і благословив його, а потім повернувся на схід і тричі промовив: «Виходь, душе моя, йди до Господа!».

Після того Подвижник спочив у Бозі, а Антоній припав до його грудей і плакав, і ридав через втрату наставника.

Братія зі Псалмами та піснепівами поховала тіло Георгія в гробниці преподобних отців.

Слава Богу вовіки. Амінь.

(Російськомовна частина сайту N.E.W.O.D.)